вить певну кількість сторожів, чи людність збирає гроші на утримання сторожів і ці гроші передає до рук старости, а той уже наймає за ці гроші потрібну сторожу. У Вінниці маємо дві групі сторожі: загальна та острогова (Арх. VII, І, 601). Земяни та міщани сами збирали гроші проміж себе на наймання сторожів після певного загального обрахунку, скільки з кожного припадає, та сами-ж наймали сторожів (с. 601). Часом адміністрація вважала за ліпше самій збирати гроші та наймати сторожу, щоб не було, мовляв, запізнень з найманням сторожі.
Сторожа на полі мала за своє завдання збирати відомості про татарський наступ „доведыватися о войску татарскомъ и шляху ихъ стеречи“, як зазначає вінницька люстрація завдання сторожі на полі (с. 608). В організації такої сторожі важливо було намітити відповідне місце, де не було-б. великої небезпеки для самих сторожів і можна було-б своєчасно помітити, що наближаються вороги. Люстрація зазначає місця для сторожі — на верх. р. Десниці та в Остриці, де шлях іде на Басарабів брід (с. 608). В иншім місці читаємо, що земянство з власної ініціятиви завело на власні кошти ще сторожу на р. Рову — „отъ замку въ трехъ миляхъ на речце на Рову“ (Арх. VIII, V, с. 464). Як бачимо, з часом система сторожі на полі поволі розросталася та ускладнялася.
Коли наближення татарського загону було простежене та встановлено напрям, у якому йдуть вороги, староста брав із собою земян, щоб іти „лежати“ в полі, чекаючи татар, чи „в погоню за людми непріятельскими ходити“ (Арх. VII, І, 608). Таку „лежу“ староста міг призначити далеко від замкуч Вінницького, знаємо випадок — „на Инкгуле оть замку нашего В. въ тридцати миляхъ“ (Арх. VIII, V, с. 465). Така довга лежа далеко від замку в глухих місцях, розуміється, викликала багато нарікань: вона відводила від щоденних справ, руйнувала звичайний порядок життя і декому така лежа в далекій місцевості в важких умовах відбирала здоров’я.
Перегляньмо тепер ті зловживання та новини, що виникали на ґрунті розглянених обов’язків.
Робота коло укріплень — це обов’язок людности в пограничній зоні.
Тут могли бути вимагання надмірні або непотрібні прискорення, що важко лягали на учасника в роботі коло укріплень. Справа про пусті городні викликала теж обговорення та скарги. В скарзі на старосту князя Богуша Корецького було окремо зазначено, що він з пустих селищ примусив „робити у замку Венницкомъ две городни“ (Арх. VIII, V, с. 83).
З приводу сторржі в замку вінницькі земяни скаржилися, що староста кн. Сангушко посилає своїх служебників до панських маєтків по гроші „на кликовщину для сторожи замковое“ (Арх. VIII, V, с. 463).
Це порушувало старину,. бо звичайно сами збирали гроші проміж себе на замкову сторожу (Арх. VII, І, с. 601).
Друга скарга теж у звязку з зборами на сторожу, що староста використовує зібрані гроші та сторожів на зовсім инші потреби, а не
