Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/30

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

27

Вінницька шляхта в XVI в.

вини адміністрації та ин. Через те могли виходити певні незгоди у земянства з старостою і староста часом вирішав їх досить рішуче, не дозволяв земянам вибирати депутатів до в. князя, затримував, відбирав самий полон. Скарги вінницького земянства і виявляють нам оці суперечки в звязку з тим, як і кому повідомити в. князя про щасливу пригоду з татарами. Староста забирав полон — коней та полонених татар до в'язення: коли которому „помогъ Богъ вязня съ людей неприятельскихъ поимати“, той земянин — прохали земяни — „могъ вязня до насъ господара велъ“; раніш пригадували міщани — „в себе ховывали, а до насъ (господаря) воживали а за то жалованье отъ насъ мевали“…

Перейдімо тепер до самого конфлікту вінницького земянства з місцевими старостами. Ми зазначили деякі справи, які викликали незавдоволення на поводження старост. Наростало це поволі, поки нарешті виявилося в рішучім виступі земянства проти старост. Виявилося в тій сфері, що була найбільш замітна і конче звернула-б увагу. Земянство відмовилося слухати старосту, як керівника військовими операціями. Земянство відмовилось виступити з старостою кн. Корецьким „на поле“. Тоді як-раз прийшла звістка від старости барського Берната Претвича, що татари йдуть до Браславського городища і що треба їх перейняти на шляху. Староста вінницький кн. Богуш Корецький нагадав земянам про господарський наказ виходити з своїм старостою „на поле и подъ шляхи“. Земянство відмовилося й послало до господаря делегата Ів. Кошку з листом, пояснюючи в ньому, що їм важко ходити з своїм старостою на поле і перераховуючи різні кривди від старости (Арх. VIII, V, с. 82).

На таку відмову господар відповів листом, де зазначив, що відмовитися від військової служби не можна, бо це дає можливість ворогам грабувати вільно країну, що це є загальний обов'язок виходити з старостою в час небезпеки. Инша справа коли-б староста кликав їх з собою на полювання „для свого пожитку зверу бити и рыбы ловити на поле шелъ“: ось тоді можна відмовитись виступати.

Таким чином господарський лист розбив справу на окремі питання. Відмовлятися виходити з старостою на поле — не можна, але всякі новини й кривди старости в цій сфері підлягають окремому розглядові та, може, карі.

Через делегата Ів. Кошку земяни передали свої скарги на новини та кривди старости кн. Корецького. Тут вичислено далеко не все те, чим староста кн. Корецький викликав незавдоволення земянства. Ще перед тим було вже послано більші скарги на старосту кн. Корецького (VIII, V, с. 68—71) і тепер нагадано тільки те, що недавно повторювалось знову та шкодило земянам.

В.-князівський лист нагадував про попередній лист, що його дано було з приводу скарг земянства на кн. Хведора Сангушка.

Тоді було обговорення справи з панами — радою („слушное застановенье“) та укладено уставу, які („которымъ обычаемъ“) обов'язки