мають виконувати земяни. В основі того листа збережено було „давній обычай... стародавну повинность“, по-над які старости_ не повинні вимагати від земян. У відповіді на скарги земянства на стар. кн. Корецького в. князь приймає і надалі той попередній Хист та уставу, „яко то оный листь нашь перший на тую вставу имъ даный, ширей в собе обмовляеть“... Що-ж стосується судових справ, як норма пересуду, пам’ятне, платня вижам та ин., тут земянство повинно триматися постанови виленського вального сойму 1551 р. (VIII, V, с. 70). З приводу порушення кн. Богушем Корецьким листа та устави, що її дано з приводу скарг на кн. Сангушка, в. князь висловлює своє здивування,. що кн. Корецький не тримається згідно з стародавнім „обычаемъ“ і робить кривди та утиски земянам та підданим людям „украиннымъ“ (с. 69).
Отже відповідь на першу скаргу земянства на кн. Корецького доповнює вказівки на старину ухвалами недавнього Виленського вального сойму. Це певний крок від загальних потверджень старини в уставах адміністрації[1]) в напрямі тих корективів, що їх приносило життя. Дещо залишено згідно з стариною „мы и то на онь чась водлугь давного обычая зоставили, ижь старостове наши веницкие не мають людей ихь надь повинность ихь стародавную“... (с. 70). В инших справах нове виступає на верх: „тогды. вже тые пересуда не мають быти браны водле того, яко передъ тымъ до сего часу брано... але вжо мають быти браны по половицы...“ Нова норма зазначена тут ясно. У дальшому староста кн. Корецький та наступники його повинні триматись та заховувати „обычай стародавній и тую теперешнюю уставу“ (с. 71), не чинити „кривдь и втисненья и новинь не уводити“.
Відносини між старостою та земянами не кращали. Другу скаргу на новини та кривди кн. Корецького з відмовою виступати на поле подано в наступнім році і відповідь датовано 30. IV. 1552 р. З давніх справ знову розглянено справу про підводи, очевидячки на тім пункті повторювалась знову стара історія: стдроста брав підводи для своїх власних потреб, посилав їх далі, ніж була стара практика і при тім і підводним людям чинили старостинські служебники всякі крйвди, забирали коней, приладдя та ин. З підводами було те-ж саме, як і з сторожами: гроші збирали на сторожів за-для загальних потреб, а сторожів потім повертав староста на свої власні потреби та роботи — „вь день дрова рубати до кухни и иншые потребы свои робити кажеть“, через таке використання сторожів на приватні праці „не могуть учынити сторожы городнемь и схованнемь вь замку“ (с. 83) а від цього „ся дееть шкода вь захованью“. Далі скаржилися земяни, що староста примушує робити городні з пустих селищ, 2 городні. Нарешті, в скарзі зазначено, що староста кривдить земян у справі полону, забирає в’язнів, переховує в замковій в’язниці і сам вже їх від себе відсилає до господаря. Земяни бачили — з яких мотивів, вище було зазначено — в тім
- ↑ Грушевський О. С, Господарські устави.
