собі кривду і хотіли, щоб їм самим можна було відвозити полонених до господаря.
Такі оскарження передав від імени земянства делегат Іван Кошка. Вирішено ці справи в відношенню до бажань земянства неоднаково. Що-до сторожів та підвід вирішено на користь міщанам. Не повинен староста використовувати це на свої приватні справи та роботи: не повинен посилати „по потребах своих“ та кликунів „прыставляти ку жадньімъ работамъ“. В справі городень та полону вирішення стоїть на середній, позиції: пусті городні не можна безумовно скинути на старостинський вряд. Висловлено думку, що покинуте село може виявляти певну спокусу, як уходи, і тим приваблювати людність, хан не постійну і не осілу. Хто користується з уходів в цім селищі та одержує з того користь, той повинен робити городні. Коли-ж старостинський вряд візьме ці селища собі та почне використовувати, тоді повинен сам робити зазначені городні. Подібним чином не цілком завдовольнив бажання земян і в справі полону. Земяни хтіли мати можливість самим повезти полонених до. господаря, отримати подяку, оповісти про свої справи. На це вирішено так: відвезти полон може сам земянин, хто піймав, але держати в в’язниці повинен староста, бо тут може бути відповідна сторожа, що не допустить полоненим утекти з в’язниці. Ще один окремий пункт, це ті місцеві люди, що ходили до степу та чинили кривди чабанам турецьким. Земяни обіцяли сами розшукати тих „шкодниковъ“, Тадаємо, щоб уникнути деяких прикростей від старости та його служебників, коли ті почнуть сами розшукувати винуватих. В. князь згодивсь на таку пропозицію з тим, щоб потім було їх віддано „до везенью старосте“ (с. 84).
На тому не скінчилися непорозуміння земян вінницьких з старостою кн. Корецьким. Десятиліття пізніш знов скарги земянства. Цим разом вже в иншій формі. Земянство вжило рішучих заходів. На Городненськім соймі посли Вінницького та Браславського повітів подали писану скаргу про кривди та шкоди старости Корецького (VIII, V, с. 155 — 157). Депутати — одного з них ми вже знаємо, це Іван Кошка — подали про ці всі кривди і „били чоломъ абыхмо такового утиснення и шкоды чынити имъ не казали“. З тих питань, на яких вже спинялись, знов зазначено тут таке. Сторожа та клйковщина: староста, порушуючи старину та попередні листи, і далі збирає з земян по 3 гр. як кликовщину. Теж і за підводну повинність дають земяни грішми, а потім староста все-ж вимагає підводу без заплати. Забирав староста в земян коней, зброю потрібну для служби господарської та земянської (с. 157).
Як бачимо, всі ці справи вже було раніш вияснено і тепер староста порушував і старину і господарські листи, що на аналогічні скарги йому-ж, кн. Бог. Корецькому, було видано. Зовсім слушно завважує господарський лист на скарги депутатів, що п. -староста — „не дбаючы о тотъ листъ и вызволенье нашо, гіредся дей... по тры грошы... за кликовщину бралъ“ (с. 156). Староста виявив неуважність до старого звичаю (відбирання коней та зброї), як і до господарських листів.
