Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/41

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


иншим „Род Зꙋрки ѡбывателꙗ сосницкого“, той рід, котрий тут[1], певно, мав не аби-яку вагу, бо з числа сотників сосницьких знаємо Степана Зорченка, який підписавсь під Конотіпськими Статтями при обранні гетьмана Івана Самойловича р. 1672[2]. Філарет каже, що Зорка в Сосниці був р. 1652[3], а в Реєстрах Війська Запорозького, складених р. 1649, бачимо тут козака Тимоша Зорку[4]. Цей Зорка був один із тих козаків, котрі ввіходили в склад Сосницької сотні, що під той час, за Богдана Хмельницького, вперше зорганізувалася, — певно, з місцевих кріпаків, — і разом із иншими провадила невпинну боротьбу проти шляхетських привилеїв. На жаль, ані про Зорку, ані про Зорченка споминів у Сосниці немає.

За останні десятиріччя пам'ять і про Петра Дорошенка все більш зникає в Сосниці. Стали в нас забуватися і за назву „Дорошова Яма“ і за стародавню назву Дорошенківської вул. „Дорошова Юлиця“, хоч місцевості з подібними назвами (як от і „Дорошові Млини“, „Дорошова Гребля“) протягом дуже довгого часу (років, приблизно, 150) перебували в руках Андрія Дорошенка та його нащадків. Я кажу тут за місцевості в м. Сосниці та біля неї, за ті місцевості, в котрих жили Андрій Дорошенко та його сини Іван та Василь. По-за межами Сосниці всі вони були володарями великих маєтностів у сотнях Сосницькій, Волинській і Киселівській, володарями полів, лугів, лісів, млинів та сіл: Козляничі, Чорнотичі, Верхолісся й Купчичі[5]. Іван Дорошенко, якого бачимо сотником у Сосниці перед 1694 р. та в рр. 1699—1701, 1703[6], володів між иншим залізним заводом біля Рудні (давніш слобода Руденка в сотні Сосницькій, — недалеко від сс. Чорнотич та Козлянич[7]. Василь Дорошенко, що сотникував у Сосниці слідом за Іваном Дорошенком у першій чверті XVIII в.[8], осадив слобідку Лубенець (Луб'янку, або Луб'янці) у сотні Волинській та слобідку Базилівку[9]. Із цих Дорошенків Андрій якось умів жити в згоді з владою і з людністю. Його обирали на сотника не один раз, бо відомо, що він сотникував у Сосниці в рр. 1677, 1689, 1691. Між иншим, він був у році 1691 представником від людности Сосниці та прилеглих сіл (від козаків, міщан та „тяглих“ людей) у важ-

  1. А, може, й в инших місцях: згадаймо „Диариуш Зорки“.
  2. Величко, 11, с. 315.
  3. Филаретъ, VI, с. 100. Власне згадується за Зорчин будинок.
  4. Чтенія в Общ. Ист. и Древн. Росс. М. 1874, ІІІ, с. 336.
  5. Модзалевскій. Op. cit. 452-454. Ген. Сл. о м. Ч. П., 119, 125, 134, 135, 180, 182, 183, 620—624 й инші.
  6. Модзалевскій Op. cit. 453. (Акт. від 29/V 1703 р. в Сосницькому Музеї).
  7. Ген. Сл. о м. Ч. П. 132. Цікаво, що сс. Чорнотичі та Козляничі переходять у володіння Івана Дорошенка (а перед тим вони були у його, батька) року 1709. Модзалевскій. Op. cit. 454).
  8. Модзалевскій, Op. cit. 454. Василя Дорошенка бачимо сотником в Сосниці, між иншим, р. 1717. Акт від 19/IX, 1717 р. в Сосницькому музеї).
  9. У кол. пов. Конотіпському Модзалевскій. Op. cit. 454. Ген. Сл. о м. Ч. П. 139.