бувальщині „Чернігівка“[1]. Проти нього, зараз-таки за рікою Убеддю, — так званий „Панський лісок“, що, як каже кол. його володілець Щербань, у давніх актах звавсь „Гетьманщина“.
Невідомий автор записок „Замѣчанія до Малой Россіи принадлежащія“ (М. 1848), каже: „Андрей Дорошенко оставилъ тоже ту сторону (Правобережжя) и поселился въ Сосницѣ. Слѣдуя сему примѣру, чтобы не быть жертвою польскаго мщенія, многіе другіе той стороны Днѣпра козацкіе чиновники, оставили оную и перешли на эту сторону Днѣпра“…[2]. Між них автор зазначає Якова Лизогуба, Кандибу, Апостола й инш. Це був той час, коли, як каже літописець, народ „многими купами и таборами“ переходив на лівий бік Дніпра[3]. Безумовно, що частина людности з правого боку Дніпра перейшла на Чернігівщину сама, частину-ж забрала з собою „як челядь“ ота козацька старшина, про яку згадує автор цих записок. Такі переходи за той час чимало вплинули на етнографічний склад людности Чернігівщини. Це — один із тих впливів, яких в історії Чернігівщини було чимало. Коли-б позбирати самі-но записки на книгах стародавніх виданнів, то можна-б простежити, як власники цих книг, переходячи з місця на місце, досягали Чернігівщини, бо важко припустити думку, ніби по книги їздили з Чернігівщини на Волинь або ще й далі на захід. Швидше книгу приносили пересельці з заходу. Правду кажучи, зробити таку збірку відомостів по книгах нелегко. Я хочу тільки зазначити, що написів на книгах ще, здається, не використовувано на те, щоб розшукати шляхи колонізації Лівобережної України.
Про ці написи й загалом усякі записки в книгах я згадав із приводу переходу Петра Дорошенка, його матери та иншої його рідні з челяддю до Сосниці та з приводу того, що в синодику макошинському зазначено багато „родів“ західнього походження. Ось приклади цих записів. Стор. Ѳ „Род ієромонаха Силвестра з мѣста Старноґроду“. Рѡд Іеромонаха Іѡаникія Пашкевича з града Радивиловского“. Стор. і҃ (звор.) „Род Іеродіѧкона Ѳилоѳея Домбровского змѣста Торчина“. Стор. г҃і „Род Долъгаліов сподъ кремаѧнца“. Стор. д҃ (зв.) „Рѡд Іеромон. Софронія Демечовского Ігꙋмена Дорогиц подлѧскаго“. Стор. и҃ „Рѡдъ иерѡмонаха Силівестра: сельнїчогѡ згроду Коръца“. Стор. непозн. „Род:. Інокинѣ Ѳеѡктисти Вишенскоѣ“. Стор. непозн. „Рѡд. василїѧ Терлецкого писара Браславского“[4].
Записи пізніші це — роди з Чернігівщини, особливо з околиць Макошинського манастиря: з Макошина, Сосниці, Нових Млинів і т. и. Між
- ↑ М. Костомаров, Чернігівка. К. 1908, с. 134—135. Перед 1908 р. у цьому куточку стояв старовинний дерев'яний будинок, можливо XVIII в. Перекази про те, що в ньому ніби-то жив гетьман Петро Дорошенко, — неправдоподібні.
- ↑ „Замѣчанія“, с. 21. Є думка (скільки пам'ятаю, проф. М. Н. Бережкова), що автор цих „Замѣчаній“ був Оп. Ф. Шафонський.
- ↑ Величко, II, 356.
- ↑ Є також (2 стор.). Родъ пана Киселіа, перваго ктитора сто покровского митра дѣвичого макошинского
