Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/39

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


належали перед тим Петрові Дорошенкові[1], у Сосниці давно вже немає. Збереглася в Сосниці пам'ять про Дорошенків тільки в назвах, а саме. Є в Сосниці „Дорошова“ (тепер „Дорошенківська“) вулиця, що йде від болота Каменців, пересікає Батуринську вул. (давніш Батуринський шлях) і впирається в р. Убедь, де біля вулиці (на Убеді) є „Дорошова Яма“, та трохи вище од м. Сосниці, по тій самій річці між Сосницею та хут. Масалаєвкою — „Дорошові Млини“ (де давніше був Дорошенків хут. у бору) та при них „Дорошова Гребля“, що веде з бору через низину р. Убеди на Чорнотицький Шлях. Деякі з цих місцевостів згадуються в давніх актах, напр. „Займище на р. Убедѣ“ між Сосницею та Масалаєвкою — в Мазепиному універсалі р. 1699, що надав його Василеві Дорошенкові, під той час сотникові Волинському[2], а про Дорошову, або Дорошенкову Греблю згадує декрет Військового Ген. Суду від 12 липня 1746 р.[3].

Де-ж у Сосниці був двір Петра Дорошенка? Як переказують, він був на Дорошенківській вул. недалеко р. Убеди. Судячи з конфігурації селитьби, зображеної на давньому плані м. Сосниці (здається, кінця XVIII в. або початку XIX в.), що, певно, переховується в Чернігівському Музеї[4], ця селитьба, безперечно належна Дорошенкам, займала місцевість по-над р. Убеддю й теперішнім болотом Попівкою, сливе від Покровської церкви приблизно до Батуринського Шляху, охоплюючи собою частину Дорошенківської вул. та кілька теперішніх селитеб[5]. Мені доводилося чувати, що біля Дорошенкової Ями був якийсь „завод“, а старий дід Иовхим Нумеровський, буде тому років 20, розповідав мені, що, як він був хлопцем, то витягав з р. Убеди труби цього заводу. Грамотою 1690 р. Андрієві Дорошенкові надано місце „подь Сосницею межъ Проварами“[6]. Можливо, що це й є те місце над Убеддю недалеко від Дорошової Ями, до котрого стосується переказ Нумеровського і котре, як кажуть инші, належало Дорошенкам. Знаючи, що Сосницькі маєтності Петра Дорошенка перейшли до його брата Андрія, як це добре відомо за с. Чорнотичі, можна визнати перекази про місце селитьби Петра Дорошенка в Сосниці — між Покровською церквою й Батурпнським Шляхом, по-над р. Убеддю та по Дорошенківській вул., — за вельми правдоподібні. Отут, значить, і був той куточок, що припав до вподоби Петрові Дорошенкові, як це поетично описав Костомаров у своїй

  1. Напр., с. Чорнотичі Сосницьк. пов. (Ibid., 451, 452. Ген. Сл. о маетн. Черниг. полку, Ч. 1908. с. 135).
  2. Обозрѣніе Румянцевской Описи Малороссіи О. Лазаревського, в. І, Полкъ Черн. Ч. 1866, с. 129.
  3. Тр. Черн. Пр. Ком. по устр. XIV Арх. С., с. 101
  4. Давніше план цей увіходив до експонатів Музею міського та Черн. Арх. Ком. (II Радянський Музей у Чернігові).
  5. Деякі з них побували в володінню Шафонських, Проценків.
  6. Ген. Слѣд. о маєтн. Черн. П., с. 620—624. „Провари“ — певно — бровари, або броварні.