належали перед тим Петрові Дорошенкові[1], у Сосниці давно вже немає. Збереглася в Сосниці пам'ять про Дорошенків тільки в назвах, а саме. Є в Сосниці „Дорошова“ (тепер „Дорошенківська“) вулиця, що йде від болота Каменців, пересікає Батуринську вул. (давніш Батуринський шлях) і впирається в р. Убедь, де біля вулиці (на Убеді) є „Дорошова Яма“, та трохи вище од м. Сосниці, по тій самій річці між Сосницею та хут. Масалаєвкою — „Дорошові Млини“ (де давніше був Дорошенків хут. у бору) та при них „Дорошова Гребля“, що веде з бору через низину р. Убеди на Чорнотицький Шлях. Деякі з цих місцевостів згадуються в давніх актах, напр. „Займище на р. Убедѣ“ між Сосницею та Масалаєвкою — в Мазепиному універсалі р. 1699, що надав його Василеві Дорошенкові, під той час сотникові Волинському[2], а про Дорошову, або Дорошенкову Греблю згадує декрет Військового Ген. Суду від 12 липня 1746 р.[3].
Де-ж у Сосниці був двір Петра Дорошенка? Як переказують, він був на Дорошенківській вул. недалеко р. Убеди. Судячи з конфігурації селитьби, зображеної на давньому плані м. Сосниці (здається, кінця XVIII в. або початку XIX в.), що, певно, переховується в Чернігівському Музеї[4], ця селитьба, безперечно належна Дорошенкам, займала місцевість по-над р. Убеддю й теперішнім болотом Попівкою, сливе від Покровської церкви приблизно до Батуринського Шляху, охоплюючи собою частину Дорошенківської вул. та кілька теперішніх селитеб[5]. Мені доводилося чувати, що біля Дорошенкової Ями був якийсь „завод“, а старий дід Иовхим Нумеровський, буде тому років 20, розповідав мені, що, як він був хлопцем, то витягав з р. Убеди труби цього заводу. Грамотою 1690 р. Андрієві Дорошенкові надано місце „подь Сосницею межъ Проварами“[6]. Можливо, що це й є те місце над Убеддю недалеко від Дорошової Ями, до котрого стосується переказ Нумеровського і котре, як кажуть инші, належало Дорошенкам. Знаючи, що Сосницькі маєтності Петра Дорошенка перейшли до його брата Андрія, як це добре відомо за с. Чорнотичі, можна визнати перекази про місце селитьби Петра Дорошенка в Сосниці — між Покровською церквою й Батурпнським Шляхом, по-над р. Убеддю та по Дорошенківській вул., — за вельми правдоподібні. Отут, значить, і був той куточок, що припав до вподоби Петрові Дорошенкові, як це поетично описав Костомаров у своїй
- ↑ Напр., с. Чорнотичі Сосницьк. пов. (Ibid., 451, 452. Ген. Сл. о маетн. Черниг. полку, Ч. 1908. с. 135).
- ↑ Обозрѣніе Румянцевской Описи Малороссіи О. Лазаревського, в. І, Полкъ Черн. Ч. 1866, с. 129.
- ↑ Тр. Черн. Пр. Ком. по устр. XIV Арх. С., с. 101
- ↑ Давніше план цей увіходив до експонатів Музею міського та Черн. Арх. Ком. (II Радянський Музей у Чернігові).
- ↑ Деякі з них побували в володінню Шафонських, Проценків.
- ↑ Ген. Слѣд. о маєтн. Черн. П., с. 620—624. „Провари“ — певно — бровари, або броварні.
