Раніш — поясняв війт у своїй заяві — попередні війти Яхимович та Отрохович „за бувшихъ гетмановъ антецессоровъ нашихъ оттоль уживали“, а потім удова Отроховичева випросила собі гетьманський універсал на всі пожитки з того млина. Гетьман наказав на місці перевести розиск з приводу зазначеного млина. Цей розиск виявив, що раніш „пожитки частей войсковихъ арендовимъ способомъ отбѣрано до ратушу черниговского“, а пізніш часть військова надана на уряд війтівства чернігівського, а не на самого війта особу, отже удові Отроховичевій не могло бути призначено всієї суми розмірових пожитків. З огляду на ці вияснені умови попереднього використання млина, гетьман Мазепа змінив попереднє надання в тім розумінні, що удова Отроховичева вже має далі отримувати тільки половину пожитків з млина, а другу половину має одбирати на уряд війтівський, а не особисто на себе, війт (арк. 38). Отже, гетьманський універсал рішуче відокремив війтівські урядові пожитки від пожитків на особу війта, що пізніш могли переходити на його спадкоємців, удову війтову. Удова війта Отроховича, що отримала була на себе всю суму пожитків згідно з гетьманським універсалом, тепер втратила на користь війтівського уряду половину пожитків і зберегла „господарскую“. Згідно з цим новим рішенням війт та вдова війтова, попереднього війта, повинні ділити пожитки та греблю „гатити сполною своєю працею“…
Окрему групу пожитків становлять грошові збори з землі під міщанськими дворами та під коморами. Перехід таких земель до инших осіб, не-міщан, турбував міський уряд, бо далеко не завсіди можна було примусити не-міщан виплачувати звичайні земельні збори. Та й ті, що попадали до протекції та оборони старшини, переставали, користуючися з свого нового становища, покладаючись на старшинську протекцію та оборону, виплачувати оцей грошовий даток, як раніш виплачували. Через те, як було вже зазначено, поселення на міських землях різних вільних людей звернуло увагу міського уряду та дало йому привід скаржитися царській владі: „и нинѣ живуть и мещанскими ихъ землями и грунтами владѣютъ, а въ ратушу имъ ничего не платятъ“ (арк. 23 звор.). Так само, коли будували крамні комори на міських землях не-міщани, тим самим зменшували відповідно й прибутки міської магістратської скарбниці, ті прибутки, що йшли з комор. Через те магістратський уряд і здіймає справу про те, що не-міщани поставили комори. Справу піднесено в звязку з проектом, забудови Чернігова після тієї руїни, яку зробила пожежа. Магістрат прохав допомоги в справі забудови від гетьманської влади, що мала-б дати в тій справі грошову допомогу чи допомогу в якій иншій формі. Нова забудова міста після знищення поставила питання про нове планування, а це своєю чергою справу перевірки прав тих власників, котрі мали певні пляци ще перед пожежею та з них користалися. Чи залишати ці пляци за тими, хто їх раніш держав, чи замінити цей розподіл пляців? У звязку з цим і порушив магістрат справу про пляци на „рынку“, що їх зайняли не-міщани, козаки, то-що. Магістрат звернув увагу
