гова, ижъ села Онисовка, Напоровка, Холявинь, Великая Весь, Красное з особливого баченя войскового и нашого е. м. пану воеводѣ черниговскому, столнику князю Игнатію Григоріевичови Волконскому и головѣ стрѣлецкому Алексѣю Ѳеодоровичови Подтопнику для виживленя даніе ведлугъ стародавнихъ звичаювъ“. Скаргу міщанства звязано з виясненням важких економічних умов міста Чернігова. Нові державці забороняють волощанам „прикладатися до вшелякихъ поборовъ, складокъ, сторожъ и иннихъ повинностей мѣскихъ“ і тим чинять міщанам чернігівським велику кривду. Гетьманський універсал, вважаючи на важкий стан чернігівського міщанства, наказує та виясняє, що „не мають заступовати, бо имъ (міщанству) трудно виламовати зъ звичайнихъ повинностей“ (арк. 34 звор.). Такі гетьманські накази та заборони приходили на допомогу міщанству, але, як можна бачити з пізніших універсалів, не завсіди могли спинити впливових осіб у їх бажаннях привлащити собі чернігівські міські поселення. Ще легше було захоплювати окремі міські землі, це було не так помітно, як захоплення цілих поселень. Місто мало землі, сіножаті, вступ до лісу в певних межах. Склад цих „пожитковъ“ не залишавсь незмінний, бували і пізніші додатки від тих гетьманів, що уважно ставилися до міських потреб та скарг. Так, універсал, Скоропадського потверджує надання двох сіножаток, „поневажъ по разсмотренію пана полковника чернѣговского сѣножати двѣ, одна Мазапетина, а другая Уствишинская для уставичного наездовъ ратушнихъ отбування заховани зостали, теди и ми гетманъ, тіе сѣножати аби до ратуши черниговского належали, мѣти хочемъ, варуючи того пилно, абы нихто, якъ зъ войсковихъ, такъ и зъ посполитихъ людей в кошеню трави на общую ратушу черниговского потребу не важился чинити жадной перешкоди“ (арк. 43)[1]. Отже з ініціятиви місцевого полковника чернігівський магістрат отримав додаток спеціяльно за-для виконання тих повинностів, що спадали на магістрат чернігівський, стації переїжджим та ин. Вступ до лісу в певних границях, яким звичайно користалися міста з давніх часів, давав теж і чернігівському магістратському урядові певні вигоди. Границі земель та вступу зазначено було докладно в королівських листах, але потім ці границі звужувано, площу вступу теж зменшувано, завдяки претенсіям сусідньої старшини та манастирів. У пізнішім гетьманськім універсалі Апостола загально зазначено „во владѣнію тѣхъ маєтностей, перевоза, сѣннихъ покосовъ, рибнихъ ловль, пахатной землѣ и иншихъ угодій к самому ратушу черниговскому… издавна надлежащихъ“ (арк. 52). Але в загальній сумі цей комплекс джерел прибутків зазнав значних втрат, не вважаючи на деякі додатки. З млинових справ зазначимо одну, яку довелося розглядати гетьманській владі. Справа йшла про використання млина „сливучого Яхимовского подъ Черниговомъ на рецѣ Бѣлоусѣ стоячого части войсковое розмѣровихъ пожитковъ“.
- ↑ Які могли бути кривди, зазначає з слів скарги міщанської царська грамота: „и зъ тѣхъ ихъ селъ козаки емлють подводи и жителей загоняють къ себѣ на работу и въ лѣтное время овощи съ нихъ всякіе себѣ збирають“.
