право от ратушного суду ихъ мещанъ полковнику Чирниговскому и старшинѣ городовой и козакамъ къ своєму суду не принуждати и утѣсненія имъ тѣмъ не чинить“[1]. Отже справу про магістратський присуд поставлено в міщанських скаргах цілком виразно і царська грамота так само виразно і рішуче виносить заборону порушувати практику магістратського суду. Але старшина втручалася й далі. Універсал Скоропадського зазначає скаргу міщанства, що „права и порядки ихъ, на якіе они имѣют висоцеповажніе монаршіе е. ц. п. в. грамоти и универсали антецессоровъ нашихъ бившихъ гетмановъ данніе нарушени застали тимъ самимъ, что старшина полковая и панове сотники тамошніе околичніе ихъ мещан Черниговскихъ надъ ихъ права до суду полкового потягають не допускаючи вь ратушу тамошномъ споровъ, заводовъ и всякихъ справъ межи мещанами точачихся разсуждати и кончити и людей посполитихъ въ селахъ до ратушу черниговского належнихъ… мешкаючихъ мимо пана войта и бурмистровъ усиловують до отбування общихъ сотеннихъ подводъ и видатковъ“. На цю скаргу гетьман потверджує „але всякіе спори и звади рознихъ справъ до суду ратушного черниговского належачихъ, которіе межи мещанами тамошними точили би ся, нехто иншій толко панъ войтъ черниговскій зъ майстратомъ своимъ разсуждати и кончити мѣеть подлугъ слушности“[2]. Отже, гетьманський універсал відновлює практику магістратського присуду та знов піддає йому ті ґрунти, які і раніш підлягали йому. Пізніший універсал Апостола теж нагадує, щоб „къ суду своєму мѣщанъ черниговскихъ мимо майдебурское право притягати… не отважалися“. Оці постійні нагадування про присуд магістратський та нечинення в тім перешкод показують, що старшина не дуже вважала на практику магістратського суду і не давала переводити суду над своїми протекціянтами, яких мала в своїй обороні та протекції. Гетьманські універсали не завсіди мали силу примусити старшину стримуватися та поступатися магістратському урядові в справах судових, до яких притягали ремісників міщан, волощан, їх протекціянтів в їх обороні старшинській.
Багато теж турбот та клопоту було магістратським старшим з джерелами прибутків, що спокушали старшину та заохочували її оскільки змога привлащувати собі окремі маєтки. Як ми зазначували раніш, в магістратських селах захоплювала собі старшина окремих волощан, спокушала перспективою певних вигод або примушувала і тим самим виводила з господарчої залежности від магістрату. Але крім того старшина иноді захоплювала і цілі поселення в повнім складі, відразу роблячи магістратському господарству великі шкоди. Мусів магістрат допоминатися перед владою гетьманською і царською про такі захоплення та вимагати, щоб йому повернули захоплені поселення, землі, млини. З попередніх універсалів в тій справі зазначимо універсал Брюховецького, що йому скаржилися „войтъ и бурмистри и увесь майстратъ мѣста е. ц. п. в. Черни-
