Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/51

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

з скаргами магістратів на їх скрутне становище та заборгованість з неможливістю виплачувати податки повинна була звернути увагу гетьманського уряду, щоб знайти якісь засоби допомогти міській людності в її складнім фінансовім становищі та зберегти міста від дальшого знищення, та руїни.

У звязку з справами про послушенство магістратське та сполучені фінансові моменти стоїть і справа про магістратський присуд, якому підлягали магістратські люди, купці, ремісники, селяни ратушних сіл, то-що. І тут були сполучені деякі фінансові моменти, крім загальних питань магістратської зверхности, якій повинні були підлягати зазначені групи в судовім відношенні. Питання про присуд давнє і порушувано його не раз. Магістратські могли покликатися на давню практику, на королівські привилеї, в яких було порушено справу з присудом. Вже тоді виникали деякі сумніви що-до детального визначення груп, які підлягають магістратському присудові. Як бути, наприклад, з приїжджими людьми, що тільки тимчасово приїздять з своїми справами купецькими та иншими? Як бути, далі, з людьми не магістратськими, що оселилися на міських ґрунтах за-для постійного життя? Королівський привилей прихиляє під право магдебурзьке за прикладом инших міст наших упривилейованих усіх купців та ремісників, що тепер у місті чернігівськім живуть або пізніш мешкатимуть[1]. Всі міщани, купці і ремісники не повинні жадній иншій юрисдикції підлягати та відповідати, крім юрисдикції війта та магістрату міського; так само і купці приїжджі, ремісники, перекупні, коли-б вони приїхали до міста з инших міст і тут учинили „якийсь збиток чи виступок або в чім колвек проти слушности и права викрочили“, повинні підлягати тому-ж урядові міському“[2]. Далі зокрема дуже важливе питання про тих людей не магістратського присуду, котрі оселилися в місті на міських землях. „Колиб шляхтич которий, або чоловік служачій набув дома, огорода албо грунта міського албо ся гандлем, шинком і ремеслом яким колвек в місті нашім Чернігове бавил, тоди кождий таковий тому-ж праву майдебурському і урядові міському Черніговскому подлягати, одповідати і тягари міські поносити буде“ — так каже з приводу цього питання королівський привилей. Отже тут магістрат міг широко тлумачити належність до магістратського присуду, і коли-б тільки можна було це перевести та вимагати, справа була-б зовсім ясна. Але натомість ми маємо постійні скарги магістрату на старшинські втручання до магістратського присуду, перешкоди переводити на практиці магістратський присуд, що не давали можливости магістратському судові перевести розгляд справи та карати винних. Універсал Мазепин потверджує „права ихъ и суди майдебурскіе“ (1687). Царська грамота зазначає скаргу міщанства: „да ихъ же де мѣщанъ принуждает Черниговскій полковникъ и козаки къ своему суду мимо ратушной ихъ расправи и черезъ магдебурское право“ і вирішує „чрезъ магдебурское

  1. Збірка, а. 147 звор.
  2. Збірка, а. 148.