Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/58

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

справах московський уряд за вищу інстанцію від себе і його контролювання за правильне з юридичного погляду?

Такого відношення з боку гетьманської влади непомітно. Приходиться думати, що гетьманська влада не визнавала за московським урядом права роздавати маєтки на території підлеглій її компетенції. Знов-таки в добу гетьмана Богдана Хмельницького на такі звернення можна було дивитись, як на з'явище спеціяльно переходового часу, коли ще не встановлено компетенції органів та ще не визначено взаємного відношення між ними. В слідуючі десятиліття гетьманська влада скупчує в своїх руках справи роздавання маєтків за військову службу на території Гетьманщини, царські надання маєтків займають тепер менш місця в порівнянні з усе більшим числом гетьманських земельних надань і царські надання маєтків уважає гетьманська влада за рідкі втручання царського уряду до кола її компетенції в земельних справах. З стилізації самих гетьманських універсалів можна бачити, що гетьманська влада при вичисленні документів на маєтки не надає такого рішучого значіння царським грамотам поміж инших документів. В моменти ослаблення гетьманської влади менш енергії в неї виступати проти втручань царського уряду в земельні справи та надавання маєтків за військову службу, які тоді як-раз і стають частіші, бо кожний хоче зебезпечити себе потвердженням чи наданням московського уряду, певнішим від гетьманських універсалів. Але після зміни гетьмана, коли знов гетьманська влада відчуває себе міцніше, всі звертаються до неї за потвердженням і тоді як-раз виявляється відношення гетоманської влади до царських надань та потверджень маєтків: і місця царських грамот серед зазначених документів, що їх подано з проханням про потвердження маєтків, ясно виявляє відношення гетьмана до царських надань та потверджень.

Порівняймо такі згадки про подані документи: „стосуючися напередъ до унѣверсалу славной памяти небожчика Богдана Хмельницкого, гетмана войска его царского пресвѣтлаго величества запорожскаго, а потомъ до грамоты в. г. нашего е. ц. в.“ та „стосуючися мы до грамоты великого государя нашего е. ц. п. величества и до универсаловъ славной памяти Богдана Хмельницкаго, гетмановъ в. з. антецессоровъ нашихъ“: це офіційні вирази гетьманської канцелярії з 1660-х років, але за гетьманування двох гетьманів з різним відношенням до московського вряду. Легко зауважити різницю в відношенні до царської влади в цім відміннім згадуванні царських грамот у різній послідовності. Наведемо ще з иншого універсалу тих-же років приклад великої уважности — „стосуючися до виразное великого государя нашего е. ц. п. в. волѣ въ грамотѣ его жъ в. г. описаное… владѣти, диспоновати… яко въ грамотѣ в. г. єсть описано и якося сами въ себѣ мають“: між тим у царській грамоті є згадка про універсал гетьмана і таким чином гетьманське потвердження після царської грамоти могло-б пригадати універсал антецесора, як це звичайно робилось, а тут і самий характер володіння маєтком встановля-