Основа роздавання маєтків це забезпечення старшині можливости нести військову службу. Різниця між рядовим козацтвом і старшиною полягає в земельних справах, в тім, що козацтво має з батьків, чи отримує землі, які обробляє чи самовласною працею, чи за допомогою найманих людей, старшина-ж отримує заселені землі, слободи, села, міста з правом на певні плати чи працю цих людей. Козацтво звичайно володіє своїми землями без урядових документів, листів, старшина володіє населеними маєтками на підставі врядових листів, які за певною особою зазначають її права на такий населений маєток чи село, визначаючи ще й деякі додаткові умови (на певний час, то-що).
В добу г. Богдана Хмельницького видано універсали на землі та маєтки з вищезгаданою умовою служби поруч з універсалами, що їх видано за виявлену лойяльність гуртка певних осіб чи цілої групи, напр., пинської шляхти. Універсал, що його видано цілій групі, не входить в детальне обговорення заслуг певної особи чи умов дальшого виповнення військової служби: тут немає того індивідуального підходу до окремого випадку, який бачимо в звичайнім гетьманськім універсалі на земельні маєтки. Коли ціла група — пинська шляхта чи любецьке боярство отримує потвердження на свої попередні землі за свою лойяльність до нової влади, кожний член цілої групи отримує ті-ж самі права. Розуміється, це може бути лише в перші часи, коли важне було таке виявлення лойяльности чи прилучення нових співчуваючих. Натомість пізніш маємо індивідуальний підхід до кожного нового випадку, до кожної нової особи.
Роздавання земельних маєтків з умовою військової служби — це поновлення старих умов — викликало рішучі протести з боку рядового козацтва, яке працювало само на своїх землях. Поновлення старовини викликало обурення. Ось через те і не могли ті, що випросили перші царські грамоти на села, вповні використати отримані грамоти. Довелось їх заховати в землі, де потім ті грамоти і зотліли. Плани шляхти, що заціліла та зайняла впливові місця коло нового гетьмана, були підтримані і деким з нової старшини, але це було не своєчасно, як і розподіл поміж себе посад, про який згадувано в розмові з боярином Бутурліним: такий розподіл посад був неможливий поруч із демократичним вибором на посади, який тоді переводили звичайно.
Демократичні кола середнього козацтва мали свої погляди на виконання військової служби. Вони домагались заведення грошової платні за виконання військової служби з скарбу, а населені маєтки залишались-би в таких умовах в завідуванні уряду без роздавання старшині. Встановлення норми платні за виповнення військової служби переходило до затвердження царського уряду, який мав переглянути проект гетьманського уряду. Крім грошової платні намічено теж і роздавання млинів певним категоріям службовців (Ак. Ю. 3. Р. т. X. стовп. 439, 447). За-для остаточного вирішення норми платні та кількости війська треба було
