Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/74

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


московськими грамотами маєтків поволі витворюється більш уважне, обережне відношення, ніж до инших, і в пізніших заявах старшини грамотні маєтки підкреслюються, як зовсім окрема група, яка не підлягає втручанню та перемінам. Оскільки свобідно ставитись до приватних розпоряджень своїми маєтками це взагалі залежало від гетьмана, що направляв в цій справі курс уряду: більш чи менш енергійний, більш чи менш самостійний що-до московських впливів, гетьман — відповідно до того — і старшині давав більш чи менш волі в розпорядженню маєтками, або визнавав без перевірки, або вимагав на перегляд, причім були можливі і зміни в складі маєтків.

Як зразок потверджень переходу маєтків від батька до сина нагадаємо універсал на маєтки п. Филона Ращенка, якому після батька перейшли ґрунти Беркелювщина та млин. Гетьманський універсал Многогрішного потверджує ці маєтки з огляду „такъ на отца его старинные услуги, яко и на его не разъ въ войску запорожскомъ поднятіе (услуги)“. Таке-ж мотивування маємо ми в гетьманськім універсалі Многогрішного на маєтки п. Богдана Войцеховича після батька п. Івана. Ще раніш — згадано в універсалі — потверджено було слободку вдові покійного з дітьми — „для сустаменту позосталой по смерти его женѣ, осиротѣлымъ дѣтемъ“, але потім виріс син покійного, Богдан, став служити в війську, виніс татарську неволю, і гетьманський уряд потвердив батьківське село оцьому визначеному п. Богданові. На той час і брати п. Богдана вступили до служби військової та отримали певні посади[1], з котрих і живились.

Перехід маєтків удові бачимо в гетьманських універсалах на маєтки шляхтича Ярмултовського та тов. військового Марка Кимбаровича. В першім універсалі пригадано „значніе и отважніе заслуги славной памяти небожчика Павла Ярмултовского“ і потім дано конфірмацію удові Маріяні Ярм., після якої конфірмації згадана удова має володіти селом з ґрунтами, „не поносячи ни отъ кого… найменшой трудности“. В другім універсалі того-ж гетьмана теж наведено з початку „значні услуги, которіи за живота своего осведчалъ“ покійний Марк Кимбарович, по якому і вдову його „ведлугъ правъ войсковихъ“ заховує гетьманський уряд „въ томъ держанню“, забороняючи робити „найменшого утяження и перешкоди“ в селі, ставах, сіножатях, млині: в кінці — як це звичайно входить до практики гетьманських універсалів з гетьмана Многогрішного — ясно висловлений наказ селянам — „отдавати звичайное послушенство п. Марковой, яко поссесорце своей“.

Перехід маєтків до зятя, наприклад, бачимо в універсалах на маєтки Карпа Мокрієвича та Мих. Миклашевського. Перший потверджає після пана Кохановського — з старої шляхти — слободу Гучин Мокрієвичеві з огляду на його „зацние и отважние заслуги и працы поднятие во войску запорожскомъ“. Другий зазначає, як п. Рубан, сотник глухів-

  1. Модзалевскій В. Л., Малорос. родосл., 1, 193.