Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/81

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


манів певну традицію, якої і додержуються їх наступники. Ось кілька прикладів з універсалів Виговського — „которой волѣ нашой абы никто такъ зъ старшины, яко и чернѣ не спротивлялъ и найменшой въ спокойномъ заживанню не чинилъ перешкоди… найменшой кривди такъ оному, яко и людемъ на тихъ грунтахъ мешкаючимъ чинить не важился… найменшой не мѣлъ справы и до пожитковъ жаднихъ не утручался“. В універсалі г. Брюховецького Олихв. Радченкові та деяких инших коротка формула попередніх універсалів незручно розширюється — „абы найменшой кривди, шкоди и трудности чинити не важился, а кто бы колвекъ противній сему унѣверсалу нашому будучи найменшую кривду учинилъ“ (Генер. сл. Черн. п. № 91); теж зустрічаємо і в універсалах Многогрішного напр. Ст. Шубі — „въ тихъ селъ держанню ни отъ кого не поносилъ найменшое перешкоди, а если бы кто мимо сей нашъ наданій унѣверсалъ важился якую-жъ колвекъ учинити перешкоду, такового срого безъ фолги карать обѣцуемъ“ (Генер. сл. Черн. № 24)[1].

Заборона робити кривди та захоплення земель сполучається з поверненням захоплених земель з того маєткового комплексу, який потверджено гетьманським універсалом. Потверджуючи або надаючи певний маєток у його звичайних границях з усіма „принадлежностями“, універсал давав право повернути і всі ті землі, які тільки було розібрано сусідами селянами або козаками. Випрошуючи собі потвердження, зазначали такі випадки захоплення земель і тоді гетьманський універсал зауважував від імення влади, що всі приналежні землі повинні бути повернені тому, хто одержав універсал. При тім на місці треба було вияснити склад маєтку та перевірити, в кого в користанню в цей момент знаходяться окремі поля, сіножаті, ставки, і вимагати їх увільнення. Такий процес увільнення зайнятих земель міг місцями іти дуже поволі в залежності від того, чи можна було ужити рішучих заходів, коли-б нові хазяї стали-б відмовлятися від виконання гетьманських наказів такого змісту. Кінець-кінцем справа, її полагодження залежало від місцевої адміністрації, чи захотіла-б вона налягти на своїх-же місцевих людей та поскидати з зайнятих земель. В універсалі г. Богдана Хмельницького п. Катерині Грязній читаємо, що „залога тамошній въ тихъ маетностяхъ будучій, вишменованние маетности пани Гразной зо всѣмъ подалъ, такъ яко здавна те маетности въ себе мелися“: тут якась не зовсім ясна форма захоплення земель і гетьманський універсал мав із цим покінчити. Чи передбачали якесь незавдоволення людности з цього приводу? В справі маєтків Радченка очевидно було подано якісь факти, бо в універсалі маємо таку згадку: „которіе грунта нѣкоторіе обыватели прилегліе (яко намъ дано знати) неслушне и безъ потребне занимаютъ и оніе пустошатъ и себѣ привлащаютъ и оніе отъ того, кому власне принадлежитъ прирожонимъ

  1. В універсалі гетьмана Юрія на сл. Ройську заборона чинити хоч-би найменші кривди сплітається з забороною наїздів — „кривдъ жаднихъ и видирствъ и наездовъ подданимъ“ Генер. Сл. Ч. п. № 140 порівн. і №160.