Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/84

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Відношення царської влади до таких стремлінь старшини підтримувало її в її надіях що-до послушенства та в упевненім очікуванню відповідних умов.

Гетьманська влада тепер систематично провадила тенденцію підтримувати старшинське землеволодіння на місцях та обороняти його від всяких кривд та втручань місцевого селянства та козацтва.

Місцева адміністрація, отримуючи такі накази, нагадування та догани гетьманської влади, перейнялась сама такими тенденціями що-до підтримання та оборони старшинського землеволодіння.

Поширення місцевої адміністрації та вияснення її функцій дало можливість звертатись місцевій старшині до місцевої влади та знаходити в неї швидку та уважну оборону.

Тепер треба зазначити повільний підхід до цієї справи послушенства та вироблення традиційної формули в універсалах Многогрішного та Самойловича на села з людьми.

Підходили до цієї справи дуже обережно та поволі. Місцева шляхта та нова старшина, бачучи ясний настрій людности, не ставила рішуче справи про послушенство. На перші часи треба було вияснити відношення селянства до упривилейованого землеволодіння. Випрошені гетьманські універсали та накази місцевій адміністрації постійним нагадуванням вияснили нові тенденції влади дати можливість старшині спокійно осісти в своїх маєтках та займатись господарством, не терплячи ніяких кривд, турбот, перешкод у господарстві. В народніх масах поширювався погляд, що всі права давні скасовано народнім рухом, шаблею козацькою і народні маси не раз поводились згідно з таким поглядом, займаючи свобідно землі колишніх панських маєтків, вирубали гаї, розорювали левади та пустошили рибні ставки.

Бачучи неможливість відразу відновити старе господарство з селянською примусовою справою, старшина почала відновляти поки що право на землі без справи про послушенство.

Результати були добрі. Правда, ті з шляхти, що хотіли утворити з себе окрему упривилейовану соціяльну верству, а своїм маєткам — виїмкове становище[1], не осягнули свого, але то були занадто великі вимоги. Зате знайшли иншу можливість. Служба військова чи то при боку гетьманському в канцелярії, в дипломатичних справах, давала право на нагороду маєтностями і, як бачимо з універсалів гетьмана Богдана, потвердження давніх маєтків на умовах служби. Отже таким шляхом можна було, провести реставрацію деяких панських маєтків. Потверджуючи за певними шляхтичами на службі Запорозького Війська їх маєтки „прирожонымъ правомъ спадаючіе“, гетьманська влада забороняла надалі займання земель із складу маєтків і наказувала повернути все те, що було вже раніш до видання універсалу захоплено. Процес відбирання та повернення земель міг затягнутись в залежності від міс-

  1. Не можна прийняти гадки Мякотіна про окреме шляхетське право на маєтки.