6
Олександер Грушевський
ніж по деяких инших містах, бо сама система укріплень та збудувань була складніш. Тут була лінія замкових парканів (городні вичислено Арх. VII, І, 156—160), далі укріплення пригородку, потім мости через Глушець та Стир. Як бачимо, це більш, ніж по деяких инших містах та замках. Підтримувати в добрім стані було не так легко і для людности було багато праці в звязку з дійсними справедливими та часом і побільшеними вимогами. Люстрації поясняють добре, що саме турбувало місцеву людність з огляду на різні витрати міста. Детальні зазначення про стан укріплень показують, як багато бракувало, щоб усе було тут у добрім стані. Про паркан дерев'яний від р. Глушця оповідали підчас ревізії, що його зроблено за старости луцького пана Януша з грошей митних королівських, паркан цей теж був у поганім стані. Частина паркану не мала бланковання, так що ходити було важко та небезпечно „в час пригоди“ (VI, с. 32), так зазначили ревізори. На деякі вежі ревізори не могли навіть зійти „за великим та небезпечним хоженем“ і не могли детально оглянути на місці всі пошкодження укріплень. Загальна вказівка, що в таких умовах з такими пошкодженнями „жадною мірою в час пригоды быти не может безпечное стрельбы“. Як бачимо, про можливість пригоди постійно пригадують ревізори з слів самого міщанства, яке так турбували тривожні перспективи. Стан воротньої вежі, як її описали ревізори (с. 32), або невеликого діла (гарматки) дійсно може характеризувати в деяких відносинах безпорядний стан замку. Наступна ревізія окремо вичисляє пусті городні, що залишились без відповідного зароблення (с. 162). Ревізія зазначає одну за одною оці городні, зауважує притім „пуста, нічого нет… пуста.., не накрита… нічого нет“: зазначено теж і тих князів, що держали оці городні та мали їх справляти своїми людьми, своїм коштом (с. 163). Таким чином недбалість деяких панів магнатів виступає тут вповні.
Отже міщанам і не треба було окремо характеризувати стан речей, ревізори сами бачили недбалість деяких панів і в цім відношенні заяви міщанства не вимагали спеціяльної перевірки. Міщанство тільки вияснює відносини тих панів до міста; до міського життя. Це цікава сторінка луцького міського життя половини XVI в. Магнати не тільки великі землевласники, що мають великі маєтності в повіті по-за містом. Ні, магнати прибирають до рук і міські двори, бо не відмовляються і від тих прибутків, що їх дають люди з міських дворів. Міщанство надає велике значіння цій справі та докладно вичисляє тих панів, що мають міські двори. В дальшім виясняється, які прибутки мають пани від своїх людей, що живуть по їх дворах в місті. Перебувають тут або селяни, що їх переведено з панських сіл, або міщани, що вийшли з-під міського ратушного присуду та задались за панів, уникаючи і міських обов'язків. Для багатьох було спокусливо жити в місті, користуватися всіма вигодами перебування в місті та не мати міських обов'язків. Луцьке міщанство окремо зазначало, що ремісники деякі, вчинивши шкоду, утікають до пана, а той їх „однимаеть од права майтборского“ (с. 71), таким
