Така непевність що-до робочих рук та виповнення послушенства відбивалась на господарстві. Вставала негайна потреба якось вияснити справу з тими, що повинні виконувати послушенство. Співчуття місцевої адміністрації було сумнівне, треба було звертатись до гетьмана в цій справі. І ось на настирливі домагання деяких манастирів, г. Богдан видає універсали про обмеження переходу до козацтва з маєтків цих манастирів.
Обмеження переходу селян до козацтва в загальнім маштабі це важливий перелом в історії селянства, а разом з тим і рішучий момент в історії старшинського господарства, коли старшина стала осідати на землю та поширювати своє господарство. Але не універсали г. Богдана вирішили цю справу, закінчена вона далеко пізніш. Універсали г. Богдана намічають лише перші проби в тім напрямі і не ставлять справи в усій повноті. Важно, що умови господарства вже висували цю справу за часів г. Богдана і намічали той шлях, яким повинно було далі йти старшинське господарство.
Універсал жіночому Печерському манастиреві звертається до самої людности, підданих в с. Підгірцях (Ак. Зап. Р. V, № 25). Універсал розрізняє в с. Підгірцях підданих, належачих „до инокинь того манастыра въ селѣ Подгорцахъ“ та з другого боку — нових козаків. До цих як-раз нових козаків і відноситься трохи далі таке поясніння — „не хотячи до того монастыра роботы и повинности отправляти, удалися съ охоты своее подъ тотъ часъ въ козачество“. Таким чином козацтву протиставлено якусь окрему групу козацтва, та надано їй назву нових козаків, які користуються з свого становища, аби уникнути виконання послушенства до жіночого манастиря. Універсал г. Богдана ман. Густинському забороняє приймати до козацтва підданих, таким чином він звертається до старшини, щоб вона не приймала-б тих, що зверталися до неї з заміром перейти з підданства манастирського до козацтва.
Універсали мають на увазі підданих двох лише манастирів, які звернули на себе увагу гетьмана. Загального значіння це поки-що не могло мати, але важно було саме відокремлення групи нових козаків. В дальшому легко було зробити той висновок, що важна не сама лише заява або бажання вступити до козацтва, а дійсна служба в козацьких лавах, участь в козацькій боротьбі. В універсалі Веремієвським обивателям зауважено — „всѣ тые, которые въ реистръ войска Запорожского не вписаны, послушенство звыклое отдавали“ нарівні з звичайними посполитими, що дають послушенство (Ак. Зап. Р. V, № 29).
Дальше розроблення тієї-ж самої думки зазначимо в полковницькім листі Хвед. Зеленському на с. Осняки: тут з послушенства виключено „козаковъ въ реестрѣ компутномъ найдуючихся и въ службу воєнную трактуючихъ“: таким чином належність до козацтва потверджує компутний реєстр. І тут теж окреме поясніння про нових козаків з с. Осняків: ті, що, будучи мужиками, „сего прошлого лѣта важилися ходити в тую дорогу воєнную“, повинні далі віддавати послушенство разом з тяглими,
