Як бачимо, найбільше володінь належало Київо-Софійському манастиреві. А втім треба зазначити, що коли взяти маєтки цих манастирів у цілій Гетьманщині, то на першому місці тоді різко виділиться К.-Печерська Лавра, яка тут у цьому реєстрі стоїть на другому місці.
Отже, мало не вся сотня належить фактично манастирям. Иншим власникам належить тільки 7,42% усіх дворів, — кількість порівнюючи незначна.
В инших сотнях Гетьманщини ми такої різкої переваги володінь манастирських не бачимо. Навіть у тих з них, де цих володінь найбільше, поруч з ними усе-ж різко виступають маєтки старшини, а так само козацтва.
Правда, згодом у Київській сотні і неманастирські володіння трохи збільшуються. Засновує потроху старшина нові слободи, купує хуторі в київських міщан. Хоч засновують нові поселення й манастирі, але в меншій мірі; придбання-ж їх походять здебільшого від инших-же манастирів.
Дані Рум'янцівського опису для Київської сотні неповні. Ми маємо їх про 28 поселень, які вже згадано і в реєстрі 1756 р., і 12 новозаснованих, з них манастирських — 36, неманастирських — 4. Коли ми тепер підрахуємо кількість дворів у цих 28 поселеннях за відомостями 1756 року, то побачимо, що в них було 1.715 дворів, тимчасом як 1760-го їх є всього 1.585. Важко сказати, чим пояснюється це зменшення кількости дворів. Припустити, що дані Рум'янцівського опису неправдиві, підстав немає; отже-ж коли-б власники, побоюючись можливих фіскальних мотивів ревізії 1766 р., зменшували кількість дворів у подаваних відомостях, то тим більше зменшували-б вони відомості для реєстру 1756-го року, що мав виключно фіскальні мотиви, — збирання консистенти. Будь-що-будь, не спитуючись розвязати це питання до краю, одзначимо тільки одну цікаву рису: тимчасом як кількість дворів у селах, котрі лежать у центрі й на сході сотні, загалом зменшилася, кількість дворів самих узграничних сіл за ці 10 років усе-ж-таки зросла. Напр.:
| |||||||||||||||||||||||
