мер, Захарченко продані землі знову привласнює. Та про це довідується Іван Сулима й починає вимагати, щоб Захарченко повернув Сулимі 40 золотих, і Захарченко, не маючи таких грошей, відступив Сулимі зазначені землі[1]. Цікава історія млина у с. Гудівці (Стародуб.полк). Ів. Сулима придбав його так. Іван Сулима разом з с. Гудівкою одержав від Мазепи й млин у тому-ж-таки селі, але здобувши одного млина, Сулима силкується захопити й другий, що належав козакові Гудові. Гуд шукає захисту в полковника Миклашевського й одержує від останнього підтвердження на млин у 1690 р. Але справа повертається в инший бік з 1694 року, „гди вже сприятелись з паномъ Миклашевскимъ по панѣ Симеоновой“[2]. Спочатку Миклашевський наказує Гудові, щоб віддав Сулимі дві „мѣрочки“ військові, а потім Миклашевський і Сулима віднімають половину млина від Гуда, причепившись до того, „что у родного брата чвертку поля купилъ, на которой нажинають по ЗО копъ жита“. Відняти другу половину млина було вже легше: Сулима кидає п'яному козакові гроші за пазуху, а коли останній, протверезившись, одніс гроші назад Сулимі, то Сулима наказав свойому службовцеві гроші козакові повернути, а коли-б той брати відмовивсь, то вкинути йому гроші в двір; так і зроблено. А тоді Сулима присилував козака підписати купчу на цю половину млина[3].
Окрім зазначених способів набувати різні маєтки, чимале місце мала й купівля. Так р. 1698 Сулима купує ґрунт у Черевках за 20 золотих[4], потім у 1711 році Сулима купує маєтність І. Асакая у Стародубському полку за 1000 талярів[5]; між документами Рум’янц. опису маємо 4 купчих І. Сулими, покуплено двір, гумно з солодовнею, нива на тиждень, гай[6].
Всіма цими засобами І. Сулимі пощастило придбати чимало різних економічних можливостей. Після того, як він помер, за його дружиною стверджено (унів. Скоропадського) такі маєтності: с. с. Сулимівка, Лебедин, Кучаків, Скопці (Переясл. полк), Велика Стариця (Київськ. п.), Рогозна (Михалчина? І. Б.), Слобода з млином, Гудівка з млином, хутір Поперечанський з млином, хутір Деріївський з млином, млин Чаусовський (Стародуб. полк), хутір Журавський з гребелькою в Яготинському степу[7].
Отож в особі генерального хоружого І. Сулими бачимо представника тієї групи української старшини кінця XVII й початку XVIII століття, що обіймаючи урядові посади й використовуючи владу, звязану з цими посадами, збирала в своїх руках економічні можливості та й перетворилася протягом XVIII століття в класу великих землевласників.
