Як свобідні люди, оці групи людности, міщани, приносили присягу: „и по той ихъ свободности к присягамъ в вѣрности ея ім. вел. всероссійскому престолу обыкновенно всегда приводятся“ (Ніж. полк. канцелярія).
Иноді відповіді підкреслюють місцеві обставини. Так, відповідь з Новосанжарова зазначає, що „обывателей званія мещанского (какъ имеющіеся еще от 1699 года ревизіи явствуютъ) не было, но писались ремеслніе цехамы, а не имеющіе художествъ, едни в козачую, а другіе в посполитую статю (?), а егда 739 года до роздачи в подданство грузинамъ и до 739 года до описѣ оставшихся за роздачею на е. і. в. свободнихъ дворовъ и нынѣ хотя внутрь местечка Санжарова между владелческими старшинскими и шинковими домами нѣкоторіе обыватели жилье имеютъ и нѣкоторыми промисли бадаются, однакъ оніе, какъ и сочиненная на 748 ревизія явствуетъ, не под мещанскимъ званіемъ находятся, но едни по слѣдствію в козаки вивелись, и другіе под ратушою и другимы владѣлци состоять (Новосанжар.); в сотни великобудиской до раздачи в 740 году грузинамъ посполитихъ дворовъ бавячіеся торговими промисли і в лавкахъ всякими товари щислялись в ревизіяхъ писани были мѣщанамы особливою статьею, какимъ, где и нынѣ єсть, признается надлежитъ мещанами быть“ (Великобудис.).
Старанно зазначають поясніння канцелярій полкових, що міщанство відрізняється від посполитих. „І вишеозначенного 12 роздѣла по артикуламъ 3, 4 и 6 мещанамъ головщины и навязки положена особливая не противъ людей простого стану и сѣлскихъ (Ніж. полк. канц.); а къ тому по силѣ статутового роздѣла 4 арт. 5 права в окладѣ головщизни предвозвишени над протчій простій народ (Прилуц.). Відрізняється теж і від посполитих у завідуванні тієї-ж ратушної влади, під якою знаходяться і сами міщани: „сѣлскіе (?) жители, кои под ратушами состояли и нынѣ состоятъ, називаются селянинами (?) і з оними селянинами мещане на щислялись и нынѣ не щисляются“ (Старод. полк. канц.).
Коли поставити поруч обидві групи міщанства — купецьку та ремісничу — друга може викликати деякі сумніви що-до своєї приналежности до міщанства, бо ремісники бували і між панськими підданими. Через те деякі відповіді спеціяльно спиняються на питанні про ремісників. Так, одна відповідь спиняється на головщині та нав'язці ремісників: „А хотя того ж раздѣла (XIII) по артикулу 5 ремеслним людямъ положена головщина и навязка отменная противъ мещанъ, однако ежели ремеслніе люде издавна состоялы в числѣ свободнихъ посполитихъ і в подданствѣ за владѣлцамы не бывалы, то и нынѣ ради ихъ майстерства з званія посполитихъ свободнихъ выключать (признается) не слѣдуетъ, ибо и между козаками многіе имѣются майстеровіе люде, а по майстерству з званія козачого не виключаются (Ніж. полк. канцелярія); ремеслніе ж люде яко то кравци, шевци и протчіе подобніе имъ ремесломъ бавячіеся пишутся в ревизіяхъ имянно ремеслними цеховими і въ всякомъ цеху по прежнимъ имъ обыкновеніямъ для устроенія порядка имеются цехмистри,
