|
Що-до засобів набувати, то треба сказати, що вони мали трохи чи не всі звичайні моменти панського господарювання. С. Сулима обіймав визначні урядові посади тоді, коли вільних маєтностей уже сливе не було, і тому сподіватися на урядові надання Сулимі не доводилося. Але Сулима розумів, як розуміла на той час більшість козацької старшини, що володіння маєтностями визначатиме як його власне становище в суспільстві, так і становище його дітей. Перед Сулимою три засобибзбільшення маєтностей: а) захоплення земель, що з тієї чи иншої причини лишалися незайняті, б) купівля, в) наступ на економічно слабі суспільні елементи, що були ще незалежні від старшини. І Сулима широко використовує всі засоби, виступаючи то як урядовець, то як приватна впливова особа. Дуже часто ці два моменти переплітаються, що надає Сулимі ще більше впливу. Зазначений вище хутір Богданівку Сулима захоплює й володіє, а потім прохає в Розумовського дати йому цей хутір на ранг, а так само сіножаті й острови над Дніпром — Григорівський, Штанівський, Андріївський, Біловод і Кривець, або-ж нагородити його грошовою пенсією з скарбу військового[1]. Розумовський наказує генер. підскарбієві Гудовичеві обслідувати хутір Богданівку й инші вільні землі. Обслідування переведено, встановлено той факт, що Богданівку, а так само степові землі захоплено. Але все-ж-таки Розумовський дає таке розпорядження: „слободку Богдановку, хотя оная, какъ по следствію явилось, и на свободной къ Яготину принадлежащой землѣ, безъ всякой крѣпости населенная, однак до будущого о томъ впредъ нашего росмотрения оставить оную слободку Богдановку во владеніи полковника Сулими безъ отбору“[2].
Треба відзначити, що після того, як помер полк. Сулима, Малоросійська Колегія віддала хутір Богданівку вдові Сулими в тимчасове користування, хоч ще, як каже Барвінський, з часів гетьм. Апостола „въ общемъ господствовалъ тотъ взглядъ, что за нихъ (рангові маєтності І. Б.) должна отбываться служба войску, и переходъ села во владѣніе женщины былъ уже по выраженію Апостола ,над слушность и обыкновеніе войсковое[3]. Хутір Журавський перейшов, до Сулими таким чином. У степах яготинських Сулима дістав маленький хуторець у спадщину. Потім Сулима дістає дозвіл від наказного полковника Переяславського В. Томари прирізати вільні степові землі до його хуторця „хуторъ для обойстя своего построить[4]. У цьому хуторі, як виявило
