Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 2 (1928).djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Олишковський, шинок на 2 хати рублені з двором і левадою, всю Сулимівку (окрім старого двору, що припав небожеві Семена Олексієві Степан. Сулимі) з новим двором, де було 16 дворів посполитих, 6 плеців пустих, 4 гаї, в селі Каратулі — хуторець з двором, млином і 8 хат підсусідків, греблю на річці Бочечці з двома млинами — один на 2 камені і другий на одно коло борошняне й ступник з хатою при них, у сотні Погарській, Стародубського полку — с. Михалчину Слободу, в якій 113 посполитських дворів, два млини, два двори, амбар пашенний, солодовню, городи, поля, сіножаті, борті, три гаї, в с. Чаусах греблю з двома млинами, один на 4 борошняні кола й один на одно коло й ступник, у Яготинській сотні-сіножаті[1]. Зазначу, що після цього розділу всі три млини на Баришівській греблі припадають родичам С. Сулими[2], але вже в 1762 році С. Сулима повідомляє синів, що „на греблѣ Баришевской мелницѣ викуплени от наслѣдников“…[3] А в 1766 році п. Сулима передає своій жінці „мѣстечко Баришовку з пригородком и подворками Липняцким и Нагоринкою, предмѣсте Пасечну, деревнѣ Коржи, Власовку, Сезенков, село Сулимовку хуторъ Сезенковский, Киселювщину, хуторъ Хлопковскій, хуторъ степовій Журовскій, грунти зъ строеніемъ и людми въ селѣ Панфилахъ, хуторъ Малокаратульский, грунти зъ строеніемъ и людми в селѣ Комаровки, грунти з строеніемъ и людми въ городѣ Переясловлѣ и за Долгимъ Мостомъ да за Киевскою брамою леваду, грунтъ зъ строеніем и людми, въ селѣ Скопцяхъ грунти зъ строеніемъ и людми въ мѣстечку Борисполѣ… з пахатними и сѣнокосними землями, ставами, садами, лесами, гаями, рощами й займищами, также мелницѣ гребельние Баришовские, Бочечковскіе, Панфілскую, Сухоступскую, Сеземковскую, Каратулскую с ихъ строєніи, и вѣтрание Хлопковскіе, Сулимовскіе и Власовскую и строєній жъ, такоже винокурнѣ обѣ съ котлами и всякою посудою“, далі зазначається, що відступлено ще худобу, заїжджі двори, посуд, бджоли[4]. Окрім зазначених в уступному запису маєтностей Сулима володів ще хутором Богданівкою, де було 33 двори й належало степу 4 верстви завширшки й 6 завдовжки, наьякому „накошено нинѣ сѣна полковнику Сулимѣ шестнадцять двохстокопичнихъ стирдъ, да хлѣба разного нажато ему жъ полковнику двѣстѣ копен“. Та на Дніпрових островах „сего лѣта укошено полковнику Сулимѣ скирд сто копичнихъ десять“[5]. Найбільша з маєтностей п. Сулими була Баришівська маєтність. Вона за Рум'янцівським, Описом має такий вигляд: дворів 3, в них хат —10, людських — 12, комір — 4, стаєнь — 1, хлівів — 2, млинів водяних — 4, на 8 каменів, 3 валуші і 9 ступників, де перемелювано щорічно 1000 четвертів пашні, що давало 100 чт. прибутку, бровар і воскобійня, на ринку Баришівському комір крамних 7, шинкових 1, сад, три городи, 25 пустих плеців, орного поля 233 дні, сіножатів на 320 копиць, лісу 18 шматків. Шматки були такі:

  1. Сулим, арх., 89—96.
  2. Там-же.
  3. Мотиж. арх., 89.
  4. Мотиж. арх., 106.
  5. Там-же, 93—94.