„также до войска идучимъ и зъ войска назадъ поворочаючимъ коннымъ и пѣшимъ, ватагомъ и чатовникомъ и вшелякого стану и кондиціи людемъ“ або пізнішого універсалу, де поруч з українськими козачими військовими частинами фігурують і московські: „также бояромъ, княземъ, воеводамъ и всимъ началнымъ и подначалнымъ ратнымъ е. пр. ц. в. людемъ и кому одно-колвекъ теперь и напотомъ сее наше писаніе показано будетъ“. В усіх цих універсалах має на увазі центральна влада військові частини, які переходитимуть через місто та спинятимуться за-для „становискъ, ночлеговъ и попасовъ“. Розуміється, хто спиняється, той вимагає собі всього потрібного і як-раз таке розуміння треба шукати в виразі універсалів „не отправовали жадныхъ становискъ, ночлеговъ и попасов въ ономъ“. Ясно, що з „становисками“ звязуються різні вимоги від тих, що переходять, до міщанства.
Але не самі лиш військові частини та їхні старші вдавалися з своїми вимогами до міщанства. Так само ставилися до міщан і гетьманські посланці в тій чи иншій справі, більш чи менш важливій. З одного боку „жаденъ з товариства нашего“, з другого боку „посланый зъ листомъ нашимъ туды будетъ“ чи „зъ листомь нашимъ на якій колвекъ послузѣ нашой войсковой мѣлъ ся знайдовати“ чи „висланый яко отъ насъ самихъ такъ и отъ полковниковъ“: ці люди теж чинили міщанам багато кривд різними своїми вимогами та вимислами. Гетьманські універсали передбачають, як стануть себе тримати з міщанами такі гетьманські посланці з їх великими вимислами. Спеціяльні згадки в гетьманських універсалах про таких „высылчихъ нашихъ“ показують, що влада добре розбиралася в таких стосунках на місцях і виразними погрозами своїми хтіла стримати людей свавільних та вибагливих.
Які саме бували кривди міщанству, виявляють гетьманські універсали, зазначаючи, що́ саме заборонено робити. „Частокроть скарги до насъ доходять, ижъ висилчіе наши войсковіе въ потребахъ и въ справахъ войсковихъ оть насъ посыланые… неналежнѣ (домогаются и вытягають) вымысльныхъ и непотребныхъ датковъ, яко то чоботъ, шапокъ, поясовъ и инныхъ рѣчей“, до того ще треба долучити з иншого гетьманського універсалу „панчохъ и иншихъ вымысловъ вытягати не важилъ“. Як бачимо, реєстр речей, що їх вимагали від міщан, складненький і вміщає речі, що їх властиво не можна було сподіватися тут знайти. За тим загальним висловом „и иншихъ вымысловъ“ могли бути й деякі инші несподівані вимоги вибагливих гетьманських посланців. Те, що гетьманські універсали раз-у-раз зазначають ті-ж самісінькі кривди міщанству, свідчить, що магістрат у своїх скаргах наводив ті-ж самі вимоги та здирства переїжджих. Гетьманський універсал повинен був служити в випадку конфліктів. Покликаючись на цей універсал, можна було відмовляти в вимогах занадто важких та вибагливих.
Повторення універсалу з деякими невеличкими змінами вказує, що конфлікти траплялися часто, що треба було поновляти давні заборони, щоб вони в потвердженні виглядали-б авторитетніш. Після Хмельниць-
