офіцери на чолі з Аршаневським, без участи української старшини, що могла давати їм певні вказівки, оперті на добрім знанні місцевости. Другий закид полягав у тому, що ревізори не перевіряли, чи правильно володіє старшина своєю людністю, нотуючи лиш усі суперечливі показання. Нарешті, третій закид полягав у неправдивості міри „дня“, що її прийняв Аршаневський у 1740 кв. саж.
Загалом беручи, Рум'янцівський Опис, як визнають дослідники, є досить правдиве джерело. Отже можна поставити питання про Київський тільки полк, де цей Опис було переведено недбало. Але ми гадаємо, що справа все-ж не могла стояти так зле, як виставляв це Савич. Розгляньмо поодинокі його закиди.
Що опис Київського полку відбувався з великою спішкою, цього відкидати не можна. Про це свідчить той факт, що результати цього опису було перші здано Рум'янцеву й до Архіву. Але як це могло відбитися на самому Описі? Насамперед могло викликати певні пропуски. Справді, ми бачимо, напр., що в багатьох містах та селах цього полку не означено вигонів і городів, прикладено мало документів і т. и. Та це не могло сильно відбиватися на иншому поданому матеріялі, який міг бути правдивий. А саме.
Перепис людности, а, до речи, й худоби, реєстратори мали переводити наочно, а тому помилки тут важко чекати. Могли бути лиш певні незначні неточності, викликані спішкою, як от подеколи в родинах неозначення пасинків, як таких, а просте занотування їх як дітей, що в випадках, коли, скажім, матері далеко молодші за батьків, могли викликати у дослідників, коли вони не цілком уважно студіювали матеріял, сумнів що-до правдивости самого джерела.
Людність і сама стежила за тим, щоб записи людности були правильні. Козаки стежили, щоб їх було не записано в посполиті; щоб не було записано посполитих і підданих у козаки — стежили власники. Отже ледві чи могли бути якісь помилки в реєстрації людности, як, до речи сказати, й худоби. Її перевірювано на місцях, про це значною мірою свідчить докладність її опису, напр., детальність означення: телята, телиці, цьоголітні, назимки, яловиці, то-що.
Більш сумнівів викликає безперечно опис земель, що зазначав і Савич. Аршаневський обраховує ріллю на дні, визначаючи день оранки у 1740 кв. саж.; сіножаті на копи сіна, що вони дають, і ліс здебільшого виміряє довкола (хоч иноді й на дні оранки). Міри ці взагалі прийняті в Рум'янцівському Описі. Але тут виникає питання, як міг визначити Аршаневський кількість земель у кожного мешканця. Оскільки часу для обміру він ледві чи мав, доводиться припустити, що він просто запитував людність, а так само можливо запитував місцевий уряд, власників і. т. и.
Звичайно такий спосіб реєстрації був сам по собі не цілком певний. Але ми не гадаємо, щоб тут могли бути великі розходження з дійсністю (хіба що в окремих випадках). Передовсім показувати не-
