Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 2 (1928).djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

всім потрібним. Адміністрація могла виправдувати себе в двох напрямках. З одного боку, центральна влада не давала відповідних матеріяльних засобів на будову, перебудову та зміцнення укріплень замку, з другого боку, місцеві старостинські прибутки були остільки невеликі, що не можна було на них всього потрібного зробити і деякі дуже важні справи залишалися неполагоджені довший час. Обґрунтовуючи свої поясніння про брак матеріяльних засобів, місцева адміністрація давала детальні вказівки про села, які несли повинності, праці та поплати на користь старостинської влади, про їх заможність, зазначуючи при тім постійно, що багато сіл відібрано від замку та передано місцевій шляхті за її службу. Часом оці вказівки про відібране та роздане приймали вигляд певного осуду в. князівської непродуманої політики на пограниччі. Взагалі адміністрація тоді викривала небезпечні сторони пограничного замкового життя, коли відповідальність за те на неї не могла спадати.

Значна кількість різноманітних вказівок ішла від місцевої людности, яка не почувала себе, як пасивний свідок обслідування, але і від себе додавала досить важливих пояснінь. Де ревізори, оглядаючи спішно, не зауважували, а місцева адміністрація промовчувала, щоб не викликати осуду за свою недбайливість, людність спиняла увагу ревізорів, закликала подивитись, увійти у деталі, придивитись уважніш до того, що не кидалось у вічі. Дві теми постійного обговорення в репліках людности — недбайливість адміністрації та незвичайне обтяження деяких груп людности завдяки нерівному розподілу повинностей поміж окремими групами. Не всі ці групи однаково були ознайомлені з деталями, не всі ці групи однаково близько до серця приймали справи.

Візьмемо такі деталі, як деталі Луцького мосту[1], про який мені доводилось колись говорити. Вказівки стосуються деталів будови мосту і виходять поза рамці звичайного обговорення таких тем у резізіях. Тут зазначено, що міст зроблено „не клетками, ани вязенем моцним, одно на простом столпи без подворов и без кождое помочи, и праве (яко) би на дубах стоить, весь ся колишет“. Всі оці деталі нагадують тих людей, що були зацікавлені иншим міцнішим будуванням мосту і не тільки зауважили, що саме не гаразд в будові мосту, але звели задля вияснення справи ревізорів з паном Загоровським, чому властиво так зле зроблено, хто в тому винний. Зауважено, що міст занадто довгий та невигідний, зле, не міцно зроблений[2]. Далі присутні сами вступали в розмову з Загоровським, відповідаючи на його слова, що сама людність не хоче зробити мосту міцнішого. Очевидно, тут було щось таке, що пригадало неприємні різні моменти, і присутні почали вичитувати Загоровському його різні вимисли, таке, що ревізори не вважали за відповідне записувати. Були, певно, гострі докори, про які не хотіли і записувати. Головне, доводила шляхта, не її це незгода будувати міц-

  1. Істор.-Географ. Збірник І, 5
  2. Źr. dz., VI, 58.