нішого мосту, бо стільки виходить з них самих та людей їх, що можна-б збудувати, як-би захотіла адміністрація. Але адміністрація не хоче того, бо їй вигідніш, поясняли присутні, штрафувати, „грабити“ за всякий недогляд, за всяке ушкодження, а то і навмисне („нароком“) слуги виймуть дошку, щоб потім мати привід штрафувати за ніби-то недогляд. В дальшім обговоренні зазначено варіянт коротшого, вигіднішого мосту. І ця гадка не тільки що зараз вперше виявилась. Про неї думали, навіть вимірювали скільки такий міст матиме вздовж і навіть готову цифру могли в розмові тут-же навести без вагання. Коли придивитися, певно, не всі однаково цікавилися справою, чи не однаково до справи підходили. Що багато доводилось працювати коло мосту, що є „drapezstwo ludskoie nestrożnost у nezhoda“, це могли заявити і ті селяни з дальших сіл, що приходили на роботу мостову, але обдумувати инший напрямок мосту, де було-б коротше та вигідніше, вимірювати, розглянути і деякі невигоди — це все могли лиш міські люди.
Не одна тільки Луцька мостова справа притягала увагу місцевої людности. Щось подібне, але не з тим кінцем, бачимо ми в Житомирі. Тут теж справа мосту цікавила місцеву людність, яка уважно стежила за тим, щоб не притягнули її до того, що робити не повинна та й не робила раніш. Старий міст до замку було знищено, а для нового мосту вибрано инше місце. Оцей варіянт мосту зробив його вищим та довшим на 3 — 4 городні, крім того довелось-би будувати його не так як раніш, а міцніш „не на простім столпі установити, а вязем на фундаменті робити“. Це все, розуміється, значно удорожчує роботу мостову, але зате міст вийде ліпший і на довший час. Але, кому робити оцю мостову роботу? Земяни не хотіли брати на своїх селян, бо ніколи вони мосту того не робили і покликались на в. князівський лист 1544 р., який увільняв їх людей від замкової праці та сторожі, через те, що вони з огляду на татарську небезпеку мусять жити під замком, залишивши поля по селищах. Зате земяни згадували, що міщани повинні виконувати мостову роботу та, дійсно, її виконували раніш, „koli pered tym mesto zupolno ie bywało“. Міщани не відмовлялись, що вони раніш цю працю виконували, але тепер остільки вони збідніли, що виконувати її вже не можуть (bo wse kaleki, inszyi i wola ne maiet). З другого боку, покликались міщани на инший лист господарський, який наказував адміністрації притягати до роботи на поміч міщанству і людей панських, що живуть в місті. Була надія на виплату з скарбу господарського, приготовано було частину матеріялу, зроблено було частину мосту, а потім понищено і населення залишилось в важкім небезпечнім стані.
Стан замку, всякі зміни в системі його оборони були за тему уважного обговорення. В Житомирі маємо відгомін таких обговорень про зміну в напрямі городень. Раніш, пригадували, за небощика князя біскупа важко було пішому обойти довкола замку, бо замок стояв понад самою горою, щоб утруднити приступ ворогам. Все це змінив Бабинський, він по иншому повів городні, відступаючи від краю гори.
