зати глиною, „на верху зробити обланковання, тоді буде досить твердости“. Сподівалися брацлавські люди допомоги від скарбу господарського, а сами — земяни та міщани — бралися зробити ту роботу від тих яруг та викопати рови з боку міста, де треба робити дерев'яні городні. Виходить, що місцева людність вибрала собі легшу частину праці, складаючи важчу на господарський скарб. Ревізор мав обдумати та зважити матеріяльний стан людности, чи не дуже вона прибіднюється, зменшуючи свою заможність перед ревізором. Здається, на цей раз і ревізор, придивившись до матеріяльного стану населення, визнав, що воно вірно розраховує на свої засоби… Инша тема, до якої постійно поверталися місцеві люди і в своїх нарадах і в обговореннях з ревізорами, це несправедливі вимоги в сфері замкової праці. Тут тримались старини, неохоче визнаючи ті нові вимоги, що їх ставило життя, зміни. Дечого і не могли знати місцеві люди, далекі від дипломатичних та инших міркувань, дещо часом і знали, але не хотіли приймати до відома, коли це загрожувало збільшенням роботи проти попередньої її норми. В таких випадках можна було удавати непорозуміння та відмовлятись від пропозицій та намовлень. Оскільки добре знали та пам'ятали всі прецеденти, можна бачити з того, як покликались в справі житомирського мосту на свої документи і земянство і міщанство. В міщанськім листі ми бачимо різні скарги, сполучені разом, на які господар сумарно дає накази не кривдити, не накидати незвичайної праці, новини. Кривди і новини стоять поруч і таким чином найтісніше звязуються в уявленні місцевого люду одна з одною. Ясно, що відступати від старини добровільно не згоджувались. Який вихід в умовах зміни обставин, коли, дійсно, мало було попередньої норми і треба було збільшення роботи? Очевидно, в таких випадках ішли шляхом взаємного обговорювання, причім кожна сторона обстоювала до кінця свої інтереси та ніяк не хтіла ними поступитись. З обговорення, наприклад, справи поширення Брацлавського замку бачимо, як ішли обміркування участи в новій роботі, потребу якої визнавали однаково всі. Зазначили земяни, що саме вони можуть зробити, так само і міщани. З свого боку ревізор прикидує, чи не занадто мало беруть на себе роботи оці групи. Коли справу укріплення чи побільшення замку порушував сам староста, він то і займав місце ревізора в цім випадку та торгувався з земянами та міщанами, запевнюючи, що вони мало на себе беруть, що їх економічні засоби дозволять їм взяти на себе далеко більше. Це перша стадія полагодження справи, вияснити шляхом обговорення розміри участи місцевої людности в наміченій роботі, яку та може собі дозволити, розраховуючи без виснаження на свої сили. Коли навпаки, староста уникав такого взаємного обміркування, а вирішав сам, накидаючи далі на людність, це приймали, як „неволю, насильство“. Так і казали земяни і міщани житомирські, коли ревізор виясняв будову замку: без розказання господарського примусив їх п. Бабинський „неволею і грабежем“ вивезти дерево з 500 брусів, зроблено цим новину, приневолив, грабив. Сказано
