Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 2 (1928).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

рення та обдумування можна було знайти вихід, що завдовольнив зацікавлених людей. Цікаво, що адміністрація місцева при тім нічого від себе не пояснила, не додала нічого, щоб з свого боку підтримати цю гадку учасників замкової роботи. Чи місцева адміністрація була проти цього плану, вважала цей новий міст за зайвий, а виступати проти нього не хотіла, щоб не сваритись з шляхтою, яка сама добровільно взяла на себе цю працю, щоб мати ласку господарську[1], як і сами вони поясняли ревізорам в цій справі?

Вияснення стану замку не раз притягало багато инших питань, в яких мали значну ролю вказівки місцевої людности, крім адміністрації та її зауважень. В Вінницькім замку перед ревізором зазначили невигоди замку та піднесли справу переносу замку на инше місце. Замок в поганім стані, взагалі погано збудований та укріплений, не тільки людям нема де „zapereti sia у oborony odkol wczyniti“, але й бидло не можна залишити. Що замок малий, теж було зазначено, а ревізор погодився, що він ніколи не бачив такого простого та слабого замку українного. З того два виходи. Можна прибавити місце до теперішнього замку, для того і місце відповідне зазначено і виміряно, на нім можна поставити 30 городень, хоч місце не дуже певне і не тверде. Можна зазначити вихід більш рішучий: перенести весь замок на нове місце, виїздив туди ревізор аж двічі оглянути, яке воно є. Огляд вияснив, що місце, дійсно, відповідне і коли насипати копці та викопати рови, то буде замок, якого ні підкопати не можна, ні здобути гарматною стріляниною. Але при тім не потаїли і деяких сумнівів, кому властиво працювати коло перенесення того замку на нове місце, бо людність — земяни та міщани — не захочуть працювати і не можуть „za swim nedostatkom“. Цю свою незаможність[2] місцеві люди підкреслювали старанно, ревізор просто зазначає „і mowili mnie“, очевидно, на цю тему було жваве обговорення, може, і не раз до цього знову повертались, виясняючи, яка могла-б бути участь місцевого люду в будові нового замку. Що замок малий, говорили теж і брацлавські люди. Як і взагалі тутешня людність, вони розглядали замок як місце перебування людности з своїм статком підчас ворожого нападу; замок занадто малий, зазначали місцеві люди, і поясняли „ne wodluh dostatku ludey“[3], не тільки половина, але навіть і третина люду не зможе тут з статками своїми розміститися. З місцевими людьми, певне, ревізор сам пішов перевіряти та вимірювати, скільки можна було-б до теперішнього замку додати, можна думати, що теж місцеві люди зазначали, що і не дорого коштуватиме таке поширення. Від них виходили і вказівки, що користуючись з місця між яругами не так то багато доведеться робити і городень, буде лиш 69 саж., значить, коли рахувати городню на 3 сажні, вийде тут 23 городні всього. Від яруг і не треба робити городень дерев'яних, як пояснив цю справу староста, можна зробити моцно плетення „межи столпя“, товсто обма-

  1. Źr. d., VI, 13.
  2. Źr. d, VI, 111 — 112
  3. Źr. d., VI, 120.