свої характерні риси, які одрізняли її від торговельних стосунків, з иншими країнами. Висвітлити їх і входить в авторове завдання.
Перш як говорити про торговлю України з Кримом у XVIII ст., ми мусимо зупинитися на тих двох договорах, яких було складено поміж цими двома країнами ще в XVII ст. Це договори 1649 та 1692 років. За першим договором 1649 року турецький султан дозволяє козацькому військові вільно плавати Чорним морем, вільно зупинятися в усіх портах і торгувати з усіма турецькими землями. Щоб привабити купців до торговлі, султан звільняє їх та їхні товари від мит та податків на 100 років. Протягом цього-ж терміну, купці мали право будувати доми для складу товарів у містах та портах турецьких, як у Чорному так і в Білому морях, перебувати й торгувати там, не виплачуючи жадних податків. Як на Україні, так і в Туреччині мусіли бути резиденти цих країн, які-б захищали своїх купців од різних кривд, а резидент турецький окрім того повинен був видавати пашпорти для вільного проходу українських купців з галерами або з кораблями куди вони схтять[1]. Договір Петрика з Кримом 1692 року не відчиняв так широко дверей для цієї торговлі, але все-таки він був проголосив обопільне право вільного торгу на загальних підставах як для купців українських у землях кримської держави, так і кримським купцям на Україні. Українських купців не звільнено було від мит, як це передбачалося за попереднім договором, їх тільки зрівняно в митних правах з купцями кримськими. Щоб запобігти униканню виплати мита, встановлювалося, що українські купці повинні були їхати шляхом через Переволочну на Газі-Керман, а купці кримські прямо на Переволочну[2]. Як відомо, обидва ці договори не були здійснені, свого часу вони мали деяку політичну вагу, але те, що підчас складання їх звернуто було пильну увагу на цей бік стосунків між обома країнами, свідчить про зацікавленість у торговлі цих країн.
Переходячи до XVIII ст., ми спостерегаємо, що перше місце в торговлі України з Кримом належало полтавським купцям. Місто Полтава — було чималий торговельний центр на Україні в XVIII ст. Сюди з'їжджалися на ярмарки купці як з Західньої Европи, так і з різних місць Туреччини, а полтавські купці підтримували цей торговельний звязок, одвозячи свої товари на продаж до цих країн[3].
У Полтаві-ж, у 1767 році, ми зустрічаємо купців, які постійно торгували з Кримом. Це були — значковий товариш Іван Ніженець, та значкові товариші Сава й Петро Марченки[4]. А через Полтаву-ж тягся торговельний шлях з України на Запорозьку Січ, а потім степами до са-
- ↑ М. Яворський, Україна в епоху капіталізму, вип. І, 67—68.
- ↑ Соловьевъ, Исторія Россіи, кн. III, с. 1114 і д. О. Оглоблін. Договір Петра Іваненка (Петрика) з Кримом 1692, Ювілейний Збірник на пошану ак. Д. І. Багалія (Київ, У.А.Н. 1927 р.), 735 ст.
- ↑ И. Аксаковъ, Изслѣдованіе о торговлѣ на украинскихъ ярмаркахъ (СПБ 1858), 124.
- ↑ Арх. збірка О. Лазаревського № 72, арк. 112 (Бібліот. був. унів. св. Володимира).
