Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 3 (1929).djvu/208

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


1 Полтавська, 2 Полтавська, 3 Полтавська, Ст. Сенжарівська, Н. Сенжарівська, Царичанська, Китайгородська, Будищанська, Решетилівська, Кишенська, Орельська, Білицька, Сокольська, Переволочанська, Кобеляцька, Нехворощанська, Маяцька, Келебердянська.

З 1719 р. Полтавщина ввіходить у склад Київської провінції Київської губерні, а потім і ген.-губернаторства (40—143).

З вищеподаних сотень одійшли в 1764 р. в Новоросійську губерню в Дніпрянський пікінерський полк сотні: Ст. Сенжарівська, Н. Сенжарівська, Білицька, Сокольська, Кишенська, Переволочанська, Келебердянська, Нехворощанська, Маяцька, Царичанська, Китайгородська, Орельська, Кобеляцька, і за час 1764—1775 рр. полк перебував у складі сотень (29—12; 39—84; 17—11):

1 Полтавська, 2 Полтавська, 3 Полтавська, Решетилівська, Будищанська.

Потім 1775 р. вся Полтавщина входить в Дніпрянський пікінерський полк (штаб м. Кобеляки) Катерининської провінції Новоросійської губерні, що поділявся на такі роти (34—1—112; 17—166, 170):

1 — Сокольська, 2 — Кишенська, 3 — Переволочанська, 4 — Кобеляцька, 5 — Келебердянська, 6 — Кременчуцька, 7 — Власівська, 8 — Полтавська.

Але одночасно зберегався поділ на сотні та існувало полкове управління принаймні до 1783 р., коли ліквідуються ці обидва полки та утворюється новий 10-й Полтавський легкокінний полк (30; 34—1—160).

Далі Полтавщина становить окремий Полтавський повіт Катеринославської губерні Катеринославського намісництва (34—1—147, 158; 34 — 2—4). За цей час відомо за існування (1795 р.) округ (30): Тахтаулівської, Петрівської, Решетилівської, Полтавської, Супрунівської, Диканської та Ст. Сенжарівської. З 1797 р. цей повіт увіходить у Малоросійську губерню, що за її центр був Чернігів (17—169). В цьому-ж році утворюються так звані волості (1—2—119). Відомо за існування таких волостей Полтавського повіту, 1800—1801 рр. (30): Петрівської, Супрунівської, Ст. Сенжарівської, Диканської, Полтавської та Сторожо-Штурмівської.

В 1802 р. утворюється окрема Полтавська губерня, що ввіходила в Малоросійське ген.-губернаторство, центром спочатку була Полтава (4—41), потім Харків був центром цього ген.-губернаторства (31 — 46). Склад волостей Полтавського повіту мало не з часу заснування губерні і до половини XIX ст. був такий (1—2—121, 140):

Полтавська, Диканська, Супрунівська, Мачуська, Решетилівська, Сторожівська. В 1802 р. губерня складалася з таких. 11 повітів (4—30): Полтавського, Кременчуцького Хорольського, Золотоніського, Лубенського, Гадяцького, Переяславського, Пирятинського, Прилуцького, Роменського та Голтвянського. З 1803 р. було ще створено такі 5 повітів (17—162; 4—30): Костянтиноградський, Зіньківський, Миргородський, Лохвицький та Кобеляцький останній замість ліквідованого Голтвянського повіту. В складі цих 15 повітів губерня перебувала по 1919 р.

Після половини XIX ст. в складі Полтавського повіту зникають тимчасово волості Полтавська та Диканська (35, ст. 7 по 21). В 1865 р. існували такі волості (6):