Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/104

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Бут[1], а в 1653 р. про «чигиринського толмача» Костку згадують російські посли, що прибули на Україну[2]. «Бути», «тлумачі» їздили з гетьманськими послами. Так, наприклад, в посольстві Матвія Білошапки до очаківського каймакана Белі-Аги був «тлумач» Іван Нестеренко, він же в документах названий «Бутом»[3]. Але навряд чи в ролі перекладача їздив з українським послом в Москву козак Семен Бут[4]. Та частіше зустрічаються згадки, що «бути» і «товмачі» виконували функції гінців. Російські представники, що перебували в 1651 р. в Криму, писали своєму уряду, що від гетьмана до хана приїхали «гонцы толмачи гетманские» чотири чоловіка, з яких одного звали Левком, а другого Павлом[5]. Роль гінця виконував «толмач» Ясько[6].

Використовували «товмачів» як провідників різних посольств або високоповажних іноземних гостей. У вересні 1652 р. І. Виговський писав путивльському воєводі Федору Хілкову, що для «провожанья» до російського кордону митрополита артського та невпатського Гавриїла він послав «Якуба толмача своего»[7]. У відписці до царя Хілков писав, що до Путивля разом з митрополитом прибув «в приставех войсковой толмач Яков Иванов»[8]. Згаданого «товмача» в реєстрі 1649 р. записано козаком Яцьком Івановським[9]. В «приставах» їздили також інші товмачі — у 1653 р. з константинопольським патріархом Афанасієм «черкашенин чигиринець» Олексій Панченко[10], з російським — «товмач» «гадяцкой козак Васька»[11]. Козак-товмач супроводжував турецьких послів до гетьмана[12].

Можна було б навести інші подібні приклади. Та з усіх напрошується висновок, що «бути» і «товмачі» (вони ж — «тлумачі» і «толмачі») були козаками і виконували різні доручення уряду, в тому числі й дипломатичного характеру. Не збереглося даних про те, що «бути» — «товмачі» займались перекладами документів у Військовій канцелярії. Видно, що це робили більш кваліфіковані канцеляристи даної установи. Та не може бути сумніву, що частина бутів і товмачів знала якісь іноземні мови, якщо їм доручалось їздити з листами в інші держави та супроводжувати іноземних послів і гостей, В цьому відношенні

  1. ↑ «Реєстр…», стор. 1.
  2. ↑ «Воссоединение Украины с Россией», т. III, стор. 385.
  3. ↑ Архив ЮЗР, ч. III, т. IV, стор. 559—560, 562.
  4. ↑ ЦДАДА, ф. Сношения России с Польшей, 1652, спр. 1а, арк. 162.
  5. ↑ ЦДАДА. ф. Сношения России с Крымом, 1651, спр. 7, арк. 3.
  6. ↑ Акты ЮЗР, т. X, стор. 56.
  7. ↑ ЦДАДА, ф. Греческие дела, 1653, спр. 5, арк. 13—14.
  8. ↑ Tам же, арк. 2.
  9. ↑ «Реестр…», стор. 4.
  10. ↑ ЦДАДА, ф. Греческие дела, 1653, спр. 27, арк. 3.
  11. ↑ «Воссоединение Украины с Россией», т. III, стор. 321.
  12. ↑ Tам же, стор. 320.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Історичні_джерела_та_їх_використання._Вип._1_(1964).djvu/104&oldid=261100