родищ в ході їх розвитку від городища до міста. Як щойно відзначалося, відрубне розташування осад в межах середньовічного міста відповідає соціальній відрубності феодальних станів-класів. Князь сидить окремо, йому протистоїть єпіскоп. Він відбирає для себе центральну частину, найвищу смугу мисового городища, перетворює центр міста на відокремлений замок-бург. Цей замок-бург панує над обома іншими міськими частинами, князівською та ремісничою.
Подібне розташування частин міста характерне для феодального суспільства як у Галичі, так і в деяких інших древньоруських містах.
Й. Г. Пеленський, який досліджував Галич у 1911 та в 1949 рр., писав: «Галич це, може, єдина пам'ятка, що зберегла форму городів старої Русі, тобто город з дітинцем, пригородом, підгороддям (село Підгороддя, внизу під горою); розлогий «окольний город» у промірі кільканадцять кілометрів»[1].
Слід згодитись з цим зауваженням. Не знаючи Галича, руїни якого збереглися з XIII ст. до наших часів в незачепленому вигляді, ми не могли б уявити собі структуру й поділ на окремі частини древньоруських міст, зокрема також і древнього Києва. Тепер у нас є зразок для типових порівнянь.
Дослідники старого Києва, спираючись на твердження, не раз повторюване в літературі, про поділ Києва на «місто Володимира» й «місто Ярослава», роблять дальші висновки. Та при цьому вони звичайно обминають одну істотну перешкоду — відсутність більш-менш точного топографічного визначення як міста Володимира, так, певною мірою, й міста Ярослава. Так, приміром, П. А. Раппопорт вважав можливим відзначати: «За типом планування оборонної системи Вишгородське й Білгородське городища дуже близькі до древнього Київського городища. Тут так само ядром служить «місто Володимира», до якого примикає окольний город — «місто Ярослава»[2]. Тут, певне, трапилося якесь, можливо, термінологічне непорозуміння, оскільки місто Ярослава ані само по собі, ані по відношенню до міста Володимира аж ніяк не можна назвати «окольним городом».
З концепцією походження Києва з княж-двора виступив М. К. Каргер. На його думку, «княж-двір був одним з важливіших центрів політичного й адміністративного життя древньору-
