гічним діапазоном обов’язково повинна відповідати якомусь бурхливому періоду в історії земель, на яких ці клади знайдені[1]. Наприклад, є тенденція вважати, що більшість кладів римських монет на території східнослов’янських земель були закопані в часи гуннської навали.
Насправді історичне значення кладів зовсім інше. Вони відбивають процес утворення скарбів, тобто нагромадження багатства в руках окремих осіб. Економічна суть цього процесу полягає у розриві безперервного ланцюга метаморфоз гроші — товар — гроші та товар — гроші — товар, у зв’язку з чим певна кількість грошового матеріалу випадає з обігу і осідає у вигляді скарібів. Звичай переховувати скарби в землі взагалі був дуже поширений у народів, що стояли на ранніх ступенях розвитку то- варно-грошових відносин. К. Маркс ілюстрував це явище на прикладі Індії, де закопування скарібів в землю, незалежно від політичної обстановки і військових загроз, широко практикувалося ще в XIX ст.[2] Стародавнє населення Східної Європи в цьому відношенні не становило якогось винятку.
Дослідники, що переоцінюють значення політичної обстановки для закопування скарбів у землю, не розуміють правильного змісту тих обставин, які вони спостерігають. Адже справа полягає не лише в тому, що клади монет, які ми знаходимо нині, були колись зариті в землю. Справа полягає і в тому, що вони своєчасно не були вириті з землі, хоч, само собою зрозуміло, цінності потрапляли в землю зовсім не для того, щоб назавжди лишитися в ній, аж доки археолог не натрапить на них у процесі розкопок. Вони закопувалися для того, щоб бути відкопаними. Фактично так і було, причому і закопування і відкопування кладів, як правило, не носило характеру одиничного акту.
Тому, коли йдеться про відображення політичної обстановки у кладах тієї чи іншої доби, доводиться говорити не про той час, коли ці клади були закопані в землю (і, отже, не про причини цього закопування), а про те, коли і чому вони не були відкопані (може, через масову загибель їх власників). А це докорінно змінює справу. Так, наптіклад, більшість кладів римських монет, знайдених у Середній Наддніпрянщині, містить монети до Коммода або Септимія Севера (рубіж II і III ст. н. е.). З цього, однак, аж ніяк не випливає, що всі вони були закопані саме в цей час. Відсутність в них монет більш пізніх, аніж монети Септимія Севера, пояснюється не тим, що на цей час всі ці скарби вже втратили своїх власників і перетворилися на клади, а тим, що монети III ст. і ще пізнішого часу взагалі не були поширені у східних слов’ян, бо регулярні зв’язки з Римом були
