Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/147

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

витку причорноморських земель, особливо завдяки своїй торговельній діяльності.

В літературі висловлювалась точка зору, згідно з якою в основі виникнення античних поселень у Причорномор’ї була торговельна діяльність грецьких поселенців[1]. У зв’язку з цим первинні міста розглядалися як торговельні факторії, що від самого свого початку нібито встановлювали активні економічні зв’язки з місцевими племенами Скіфії. Вважаємо цей погляд невірним: грецька колонізація Північного Причорномор’я становила невід’ємну частину грецької колонізації в цілому і, отже, повинна була мати ті ж самі причини. Ці причини добре відомі і полягали у так званій примусовій еміграції частини населення метрополії[2].

Переселенці шукали собі пристановища (в тому числі і на північному узбережжі Чорного моря), незалежно від можливостей і умов для торговельної діяльності. Остання з’явилась як наслідок колонізації, завдяки тим сприятливим обставинам, що випливали з співвідношення античного і «варварського» світу. Займатися торгівлею було вигідно, бо Скіфія могла запропонувати грецьким поселенцям хліб, худобу й інші сільськогосподарські продукти (а також і рабів), тоді як сама потребувала великої кількості промислових товарів, що могли бути запропоновані грецькими купцями.

В кожному разі широкий розвиток торгівлі античних міст з глибинними районами Скіфії в VI—IV ст. до н. е. стоїть поза сумнівом[3]. Матеріальними залишками цієї торгівлі є велика кількість грецького художнього посуду, металевих виробів, а особливо уламків глиняної тари (амфор), що незмінно зустрічаються серед пам’яток скіфської культури. Амфбри, зокрема, свідчать про жваву торгівлю вином і олією, які в них перевозилися.

Північне Причорномор’я було справжньою житницею для Греції. Саме тільки Боспорське царство постачало Афінам половину потрібного їм зерна. Херсонес також вів активну торгівлю хлібом; Ольвія і Тірас, які були переважно центрами транзитної торгівлі між метрополією та скіфською периферією, в свою чергу вели інтенсивну торгівлю зерном, яке одержували від землеробських племен Скіфії (скіфів^орачів). Знахідки зернових ям і великих посудин, призначених для зберігання і перевезення збіжжя, дуже поширені серед археологічних знахідок у античних містах Причорномор’я. Але з Причорномор’я вивозилися й інші продукти (худоба, дерево тощо), а також раби.

 
  1. Див., напр.: Д. П. Каллистов, Очерки по истории Северного Причерноморья античной эпохи, Л., 1949, стор. 9.
  2. К. Маркс и Ф. Энгельс, Соч., т. IX, стор. 278.
  3. М. М. Бондар, До питання про торговельні зносини Ольвії в VI— I ст. до н. е., «Археологія», т. IX, К., 1954, стор. 72—76.