і, повертаючись додому, могли приносити з собою і речі і монети іранського походження.
Нарешті не можна не відзначити можливість одержання східними слов’янами іранських речей і монет через посередництво кавказьких племен, особливо — аланів, з якими у них в середині і на початку другої половини І тис. н. е., безперечно, були певні стосунки (про що незаперечно свідчать спільні риси в культурі обох народів, зокрема в галузі ювелірного мистецтва і кераміки).
Очевидно, всі ці три моменти треба мати на увазі, говорячи про причини потрапляння іранських монет і речей VI—VII ст. на східнослов’янські землі. Але разом з тим слід ще раз рішуче підкреслити дуже незначну кількість сасанідських монет, знайдених на території Східної Європи.
VIII ст. було початком нового піднесення у розвитку племен Східної Європи, а в IX ст. виникає Київська Русь — перша велика держава східних слов’ян. Одночасно починається і новий період в історії грошового обігу у східнослов’янському суспільстві, який умовно можна назвати «періодом дірхема»* Умовність цього терміну пояснюється тим, що головною монетною одиницею в цей час була древньоруська гривна, але характерною рисою грошового обігу на Русі протягом IX—початку XI ст. було надзвичайне поширення тут арабських срібних дірхемів. Ці дірхеми почали проникати на східнослов’янські землі, очевидно, ще в VIII ст., але в IX—X ст. буквально наводнили грошовий ринок Русі (як, зрештою, і більшість інших європейських країн). Проблема дірхема у східнослов’янській економіці правильно поставлена і в основному розв’язана в літературі, але треба підкреслити, що загальна картина в цей час не була простою: адже крім дірхема на Русі оберталися і західноєвропейські монети, і візантійські, не кажучи вже про монетні злитки (гривни) та монети власного, древньоруського карбування. Отже, в цьому відношенні «період дірхема» докорінно відрізняється від «періоду денарія» і нагадує «без- монетний період». В цьому не можна не вбачати певної закономірності, зокрема у використанні срібних злитків як грошової одиниці.
Але разюча різниця у кількості монет арабських, з одного боку, і візантійських та західноєвропейських, з другого, знайдених на східнослов’янських землйх, вимагає спеціального пояснення. Деякі дослідники вбачали причину цього у тому, що торговельні відносини Русі з Візантією та Заходом були менш інтенсивними, ніж зі Сходом[1]. Але не можна не відзначити, що кількість чужоземної монети, яка потрапляє на ті чи інші землі, далеко не завжди знаходиться у прямо пропор-
- ↑ М. К. Каргер, Древний Киев, т. І, М.—Л., 1958, стор. 126.
