Мартинівського, Перещепинського та ін.). Разом з цими речами сюди потрапляли і монети.
Про те, що слов’яни, які діяли в придунайських землях у VI—VII ст., імали гроші, є прямі свідчення джерел. Так, Прокопій повідомляє, що в 551—552 рр. слов’яни платили гепідам за переправу через Дунай по статеру з голови[1]. Коментуючи це повідомлення, Б. Т. Горянов підкреслював, що воно свідчить про значний розвиток товарно-грошових відносин серед слов’ян, про нагромадження в їх руках значних монетних мас внаслідок захоплення військової здобичі[2].
Трохи складніше стоїть справа з іранськими монетами, оскільки з Іраном в VI—VII ст. стосунки східних слов’ян здаються менш очевидними. Але не можемо скидати з рахунку й того, що речі іранського (сасанідського) походження на східнослов’янських землях також знаходили неодноразово: досить згадати той же Перещепинський скарб, у складі якого кількість дорогоцінної утварі іранського виробництва навіть перевищує кількість візантійських.речей; знахідки сасанідських ваз у Хонякові на Волині, в Заліссі на Тернопільщині і т. д. Повинні були існувати якісь канали, по яких іранські вироби потрапляли до східних слов’ян. А. А. Бобринський, публікуючи Перещепинський клад[3], висловив думку про те, що іранські речі, виявлені у ньому, були захоплені на території Візантії разом з речами візантійського виробництва і привезені у Східну Європу. Очевидно, не можна ізольовано розглядати питання походження речей і монет на східнослов’янських землях; отже, це припущення повинно бути поширене і на монети. Адже у Візантії, треба думати, їв обігу існували монети різного походження і навіть легше уявити собі таке посереднє поширення монет, аніж речей.
Другим припущенням може бути гіпотеза щодо потрапляння іранських монет і речей до Східної Європи у зв’язку з участю східних слов’ян у військових діях Візантії проти Ірану. Як відомо, анти іноді виступали як союзники імперії в її боротьбі проти зовнішніх ворогів — готів в Італії, а також і проти сасанідської Персії. Зокрема, Агатій повідомляє про участь антів у військових діях візантійців проти Ірану в районі Кавказу в 554—555 рр., згадуючи навіть деяких антських військових начальників по іменах[4]. Отже, не буде нічого дивного в тому, що під час подібних дій окремі антські воїни захоплювали здобич
