специфіку розвитку торговельних зв'язків Русі чи її окремих центрів з різними західноєвропейськими країнами. Але не може бути сумніву, що торговельні відносини Русі з цими країнами були різними за характером. Одна справа зв’язки Русі з своїми безпосередніми сусідами, насамперед з іншими слов’янськими країнами (Польщею, Болгарією, Чехією і т. д.), і зовсім інша — проблема русько-скандінавських зв’язків, русько-германської торгівлі, зв’язків з середземноморськими країнами і т. д.
Дослідження цих питань вимагає оцінки загальнополітичної ситуації в той чи інший період, економічної кон’юнктури і багатьох інших умов.
Говорячи про добу Київської Русі, треба підкреслити, що у дослідженні економічних (і всяких інших) зв’язків з чужими.країнами важливим джерелом є не лише знахідки іноземних монет на території Русі, але й знахідки древньоруських монет на території інших країн. Такі факти існують, але, на жаль, ще не привернули спеціальної уваги дослідників.
Що ж стосується арабських монет, то зв’язана з ними проблема контактів з країнами мусульманського Сходу не може бути висвітлена для Русі ізольовано. В IX—X ст. арабський дірхем був головним фондом поновлення запасів срібного металу не лише для Русі, а й для багатьох інших європейських країн. Володіючи срібними копалинами Іспанії, араби монополізували срібну металургію в своїх руках; все, що карбувалося в Європі в цей час, зрештою, так чи інакше виходило з арабського дірхема. Не дивно, що у багатьох європейських країнах (в тому числі і на Русі) місцеве карбування так само набувало характеру наслідування арабських зразків. У Франції, наприклад, деякі феодали карбували монету з арабськими написами (в тому числі з ім’ям Мухаммеда) ще в XIII ст.[1]
На Русі так звані «варварські наслідування» арабських монет (тобто монети місцевого, древньоруського виробництва, які наслідують арабські зразки) становлять досить поширену групу археологічних знахідок на відміну від наслідувань візантійських чи західноєвропейських монет, які трапляються дуже рідко. Місцеве походження цих наслідувань поза сумнівом, бо неодноразово знаходили матриці для їх виготовлення[2].
Найдавніші монети автократного карбування, тобто монети, випущені від імені своїх власних князів, на Русі з’явились в часи правління Володимира Святославича, тобто в кінці
