таторських класів. Проте найчастіше публікації документів, задумані й здійснені у політичних цілях, через деякий час ставали цінним історичним джерелом. Історики не можуть не використовувати їх, тим більше, що всі найбільш ранні публікації документів належать саме до цієї категорії. Такий характер мають також перші археографічні видання на Україні. Хоча вони були викликані виключно актуальними у свій час практичними потребами різних соціальних прошарків і політичних угруповань, але мають наукову цінність. Завдяки їм було збережено текст багатьох цінних історичних пам'яток. Історія їх публікації і поширення є також цінним матеріалом для вивчення ідеологічної боротьби в українському суспільстві. В зв'язку з цим назріла потреба поглибленого вивчення початкового періоду розвитку української археографії, на який до цього часу зовсім не звертали уваги. Досить сказати, що в існуючих дослідженнях і оглядових статтях історію української археографії розпочинають з першої половини XIX ст.[1], ігноруючи тим самим історію видання історичних джерел на Україні від кінця XVI до кінця XVIII ст.
Треба мати на увазі, що всі найдавніші українські друковані книги були публікаціями текстів, що раніше тривалий час циркулювали як рукописи. Це книги богослужбового характеру, публікацію яких не можна зараховувати до археографії. Однак безперечно, що богослужбові тексти потребували спеціальної підготовки до друку. Відомо, наприклад, що вже тексти кирилівських видань Ш. Фіоля перед надрукуванням були старанно відредаговані, треба гадати, з участю українських замовників цих книг. Відомо також, що Іван Федоров дуже старанно готував до друку тексти своїх видань, які правильністю і якістю перевершували рукописи[2]. Нагромаджений вже наприкінці XVI — на початку XVII ст. досвід у справі підготовки до друку рукописних богослужбових текстів став у пригоді українським видавцям, коли перед ними постало завдання розгорнути публікування історичних документів.
Вже в кінці XVI ст. в ході релігійної полеміки на Україні були здійснені спроби публікації документів, що викривали підступи агентури Ватікану на Україні і в Білорусії. Так, близько 1584 р. в Острозькій друкарні було видано окремою книжечкою[3] 12 листів константинопольського патріарха Єремії про новий (григоріанський) календар. У 1593 р. Львівське
- ↑ Українська Радянська Енциклопедія, т. І, К., 1959, стор. 317.
- ↑ Г. І. Коляда, «Друкарь книг перед тым невыданных» у Львові, «Радянське літературознавство», 1959, № 6, стор. 103—105; Я. Д. Исаевич, Львовский Апостол Ивана Федоровича 1574 года, в кн.: «Книга. Исследования и материалы», сб. 9, М., 1964.
- ↑ И. Каратаев, Описание славяно-русских книг, напечатанных кирилловскими буквами, т. I, СПб., 1883, № 109.
