Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/191

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ловні центри, в яких навчали письма. Найдавнішими такими осередками були монастирі і церкви, бо освіченою верствою того часу було майже виключно духовенство. Але у деяких містах вже з XVI ст. розвитком письменності займалися школи. У Львові згадується у 1538 р. українська школа при Богоявленській церкві. Очевидно, такі ж школи існували й при інших церквах.

У 1586 р. при Успенському братстві у Львові було засновано першу середню школу типу гімназії або колегії. Найбільшого розвитку Львівська братська школа досягла наприкінці XVI і на початку XVII ст. Вона виховала багато культурних діячів та була зразком для інших братських шкіл. Ця школа внесла великий вклад у розвиток письма у Львові. Численні документи Успенського братства або Ставропігії, які зберігаються в ЦДІА УРСР у м. Львові, дозволяють характеризувати львівське письмо.

Воно розвинулося на основі загальноукраїнського письма і відзначається ясністю, виразністю, красивим написанням літер. Це свідчить про те, що викладання каліграфії було однією з основних дисциплін у школі.

Про особливості українського скорописного письма, що складалися починаючи з XV ст., говорилося в літературі[1], а тому на цьому питанні не будемо спинятись.

Хоч львівське письмо розвинулося на вітчизняній основі, на нього деякий вплив мали графічні напрями, що панували на той час у Західній Європі. Це був час, коли на зміну готичному стилю в мистецтві прийшов новий стиль епохи Ренесансу. Львів був осередком, який підтримував зв’язки між Сходом і Заходом. Це відбилося на розвитку львівського письма, хоч зміни, зокрема в написанні букв, відбувалися надзвичайно повільно.

Львівська графічна школа постійно підтримувала культурні зв’язки з Київською, Острозькою, Володимирською, Луцькою й іншими графічними школами. Львівські рукописні матеріали свідчать про взаємовпливи цих графічних шкіл. Львівська графічна школа та її представники передавали своїм вихованцям з покоління в покоління характер письма, способи написання літер, свій досвід, який нагромаджувався довголітньою практикою в сфері удосконалення графічного мистецтва.

Львівське письмо XVI—XVII ст. являє собою своєрідний графічний мистецький стиль того періоду і відрізняється від почерків інших графічних шкіл. Але в ньому бачимо рису, спільну для всіх різновидів скорописного письма того часу — прагнення до прискорення процесу начертання літер. Внаслідок цього з’являються скорочення, лігатури, надрядкові літери, а також своєрідні натиски пера під час накреслення відповідних

  1. Див.: И. Каманин, Главные моменты в истории развития южно-русского письма в XV—XVIII вв.