документальними матеріалами держархівів, на наш погляд, є те, що архівісти мало займались розробленням теоретичних основ правил експертизи наукової і практичної цінності документів діючих установ. Працівники Московського історико-архівного інституту і Головного архівного управління СРСР не приділяли цьому питанню належної уваги, архівні ж відділи і державні архіви задовольнялись інструкціями і переліками, складеними без врахування всієї різноманітності матеріалів, що створюються в процесі діяльності установ.
Відомо, що кожною установою, організацією, підприємством створюються різні за своїм змістом і характером документи. Їх можна поділити на такі основні групи: 1) матеріали, що мають науково-історичне і політичне значення; 2) матеріали, що використовуються для потреб народного господарства і для роботи установи; 3) документи правового характеру; 4) довідкові матеріали.
Архівним установам слід звернути особливу увагу на зберігання і своєчасну передачу в держархіви матеріалів, що мають наукове і народногосподарське значення. Обласні і центральні архіви повинні комплектуватись в основному за рахунок цих матеріалів.
Далеко важче правильно вирішити питання про доцільність прийому в держархіви матеріалів, які довгий час використовуються або можуть бути використані самими установами. Практика використання цієї документації в обласних архівах показала, що ми переоцінили її значення. На нарадах архівістів нерідко можна почути, що господарські установи і планові органи не цікавляться матеріалами, які зберігаються в архівах, не використовують їх. Таке ставлення до архівних матеріалів ми вважаєм неправильним. Проте, хоч і були випадки недооцінки дійсно цікавих документів з боку окремих установ, головна ж причина відмови господарських організацій від використання архівних фондів полягає в тому, що більшість матеріалів їх втратила свою практичну цінність. Наприклад, у Хмельницькому облдержархіві зберігається багато схем, планів, креслень, кошторисів на будівництво шкіл, лікарень, клубів, будинків для адміністративних установ, майстерень. Про наявність в архіві цієї документації ми повідомляли відповідні господарські установи, однак вони нею не заінтересувались. Цього й слід було чекати, оскільки ця проектно-кошторисна документація застаріла. В наш час методи будівництва стали іншими, більш прогресивними, багато будов споруджується за удосконаленими, перевіреними на практиці типовими проектами. Проте було б помилково вважати, що взагалі документи проектних і будівельних організацій після закінчення будівництва і монтажних робіт втрачають будь-яку цінність. Значна частина цих матеріалів, що створюється тепер, на протязі довгого часу може вико-
