ской Матицы, 1869), до якої додав карту «Картина земель перед і за Карпатами з погляду на старовинну комунікацію народів». Це була цікава спроба відобразити карпатські шляхи і переходи, відомі у середньовіччі. У дослідженні «Критичний погляд на історію карпатських народів» (Львів, 1871), опублікованому німецькою мовою, знаходимо карту «Карпати у стародавні віки» та перерисовану частину Пейтінгеріанської карти.
На початку 60-х років XIX ст. історичною картографією займався також педагог і письменник-популяризатор Василь Ільницький (1823—1895), який виготував карти «Городище стародавнього Звенигорода» у книжці «Стародавній Звенигород» (Львів, 1861), «Царство Данила галицького» у виданні «Стародавня Теребовля» (Львів, 1862) та «Русь, Польща і Литва в XIV столітті» у публікації під псевдонімом Подолянин, «Перегляд южноруської історії від р. 1337—1450» (Львів, 1875).
Пожвавлення на ниві історичної картографії почалося в кінці XIX ст.
Олександр Барвінський у популярній «Ілюстрованій історії Русі» ((Львів, 1890) дав дві карти: «Карта Русі за князів» та «Карта Русі за часів Великого кн. Литовського і козаччини». У пізнішому виданні цієї ж книжки «Історія України — Русі» (Львів, 1904) є тільки одна «Карта України — Русі і сусідніх держав», в якій всуміш наводяться дані про слов'янські племена князівства XI—XVIII ст., Слобідську Україну та Кримську орду.
В «Історії України — Русі» Михайла Грушевського, т. І—IV (Львів, 1898—1903) було вміщено карти «Колонізація Східної Європи перед III в. по Хр.», «Східнослов'янська колонізація з часів сформування Руської держави», «Київщина і Турово-Пінщина в XI—XIII в.», «Київ і околиця», «Чернігівщина і Переяславщина в XI—XIII в.», «Західна Русь в XI—XIII віках», «Українсько-руські землі в складі Польсько-литовської держави перед 1569 роком».
Богдан Барвінський помістив у своїй книжці «Оповідання з рідної історії» (Жовква, 1911) «Карту розселення слов'ян» і «Карту найважніших місцевостей з історії України — Русі X— XX ст.», які згодом були перевидані в інших варіантах.
Іван Кревецький до своєї статті «Справа поділу Галичини в рр. 1846—1850» (Записки Наукового товариства ім. Шевченка, т. 96, 1910) додав кольорову карту «Галичина в 1850 р.»
У другому виданні «Історії України — Русі» М. Аркаса (Краків, 1912) надруковано 8 карт, виконаних, напевно, В. Доманицьким.
В цей період вперше виникло питання про складення історичного атласу України, який був потрібний для школи та для пропаганди історичних знань серед широких кіл громадськості. План такого атласу склав доцент Львівського університету істо-
