Р. Менкіцький[1] досить докладно описав роботи, зв'язані з підготовкою карбування монет: переплавлення срібних речей у спеціальній печі, відливання у формах срібних штаб, визначення їхньої проби та розклепування їх у бляху. З вузьких полос срібної бляхи вирізувались ножицями монетні кружальця, що перевірялись на вазі і додатково оброблялись терпугом для одержання відповідної ваги. Кружальця, що важили менше, ніж того вимагали відповідні постанови, та дрібні ошурки і обрізки срібла переплавлялись вдруге. Техніка переплавлення ошурків срібла була досить складною: їх сплавляли з оловом, потім цей сплав ще раз плавили в мисці з попелом, в результаті чого більш важке олово заглиблювалось в попіл, а срібло залишалось на поверхні. Монетні штемпелі виготовляли гравери з сталевих розгартованих паличок твердими різцями. Після одержання пробних олов'яних відтисків монет і перевірки їх написів штемлелі гартувались та прикріплювались до дерев'яних колод — частин монетного молота.
В перший період свого існування Львівський монетний двір під керівництвом Піноччі і Бандінеллі викарбував 11988 шістаків і 207075 ортів, тобто 219063 монети на суму 126627 злотих польських і 18 грошів (1 польський злотий дорівнював 30 грошам). 24 січня 1657 р. Бандінеллі змушений був припинити роботу монетного двору. Шляхта, що зібралась на той час у Львові, вирішила захопити срібло і гроші, що знаходились в приміщенні монетного двору. Довідавшись про це з таємного донесення, Бандінеллі порадився з архієпіскопом і за його вказівкою зібрав все наявне золото, срібло та рахунки монетного двору і з усім цим майном виїхав у Краків.
Випадки нападів шляхтичів один на одного і на королівські та міські установи були в ті часи частим явищем. Бандінеллі і архієпіскоп правильно розцінили становище і своєчасно встигли врятувати всі цінності монетного двору загальною вартістю 9052 злотих польських і 15 грошів.
В цій справі інтерес викликає роль архієпіскопа: до. нього, наче до господаря, звертається Бандінеллі, якому він дає вказівки, що їх докладно виконує Бандінеллі; архієпіскоп супроводить Бандінеллі в Краків. Можливо, що він також ухилився від сутички зі шляхтою як особа, яка стояла найближче до монетного двору. Все це ще раз підтверджує висловлене нами припущення про те, що монетний двір знаходився в палаці архієпіскопа — особи, заінтересованої в цьому міроприємстві.
Другу групу львівських монет XVII ст. в збірці музею становлять 36 шістаків (один — 1660 р.,[2] 26 примірників 1661 р.[3] і
