Дуже багато різних думок викликає публікація таблиць. Справді, як, скільки і які таблиці треба і можна публікувати? Звичайно, збірники не слід перевантажувати цифровим матеріалом, але і обійтись без нього неможливо.
Але в публікації таблиць є свої труднощі. Іноді зустрічаються 2—3 таблиці з одного й того ж питання з різними цифровими показниками; зустрічаються таблиці, що взяті з різних джерел. Тут упоряднику необхідно провести дослідження і брати таблиці, звичайно, з найбільш достовірними відомостями. Таблиці з суперечними даними публікувати не слід, бо вони тільки введуть дослідника в оману.
Часто в таблицях зустрічаються незначні помилки, описки, невірний підрахунок тощо. Іноді можна встановити, де помилка, і усунути її. Тоді у підрядковій примітці наводяться правильні дані. Але часто зустрічаються істотні помилки, коли неможливо визначити, де помилка, чи в розрахунках чи в підсумку.
В таких випадках цифри в таблицях слід помітити зірочкою чи іншим значком, щоб звернути увагу дослідника на те, що цифрові дані ще потребують додаткової дослідницької роботи.
Одним із цікавих питань, яке поки що мало відображено в практиці нашої роботи, але цілком заслуговує уваги, є питання про те, як публікувати однорідні матеріали, що являють виключний інтерес, але вміщуються в збірниках тільки частково і через однотипність, і через численність їх. Це такі матеріали, як анкети, опитувальні листи тощо. Чи можна передати їх табличним методом? Цей метод не новий, він ще в 20-і роки застосовувався археографами, але поширення не набув.
Слід поміркувати над тим, в якій мірі все ж можна використати цей метод публікації документів. Як підійти до них так, щоб дати можливість досліднику охопити всю сукупність того чи іншого матеріалу і в той же час не підмінити першоджерело. Мабуть тут справа в тому, які види документів беруться для обробки і передачі табличним методом. Наприклад, у 2-у томі тритомника «Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине» опубліковані найбільш яскраві резолюції з привітаннями Першому Всеукраїнському з'їзду Рад. Звичайно, цим не вичерпується потік привітань, що надійшли на адресу з'їзду. За межами збірника залишилися не менш цікаві документи, які немає можливості опублікувати, бо їх багато. Зміст цих резолюцій однотипний.
Дослідника, мабуть, буде цікавити тепер в першу чергу не зміст цих документів (він з ним познайомився по документах збірника), а інші відомості: з яких місць, від кого, коли і скільки поступило таких резолюцій, тобто його будуть цікавити зведені дані. Звичайно, такі дані дослідник і сам міг би зібрати, вивчаючи архівні матеріали, але ж збірники розраховані на допомогу дослідникам. В подібних випадках можна було б, на
