Крім того, в «Правилах» є положення, з якими не завжди можна погодитись, хоча «Правила» і узагальнили практичний досвід багатьох археографів. Ось, наприклад, одне з спірних питань: чи треба знімати підпис «З оригіналом згідно», а про його наявність говорити в легенді «Засвідчена копія».
По-перше, ми розглядаємо засвідчений підпис як невід'ємну, складову частину документа. На якій підставі відсікати цю частину і немаловажну частину документа, одну з його істотних ознак? Іноді після засвідчувального підпису ще є якісь дописки, зауваження, словом, продовження тексту документа. Якщо викреслити засвідчувальний підпис, значить втрутитися в текст документа і порушити його цілість, а значить до деякої міри і перекрутити його.
По-друге, для чого позбавляти читача можливості самому, своїми очима подивитися на документ, впевнитися в ступені його достовірності, в його оригінальності. Чому і в цьому питанні він повинен покластися тільки на археографа?
По-третє, часто наявність засвідчувальних підписів вказує шляхи «мандрівки» документа від одного кореспондента до другого, що може теж становити якийсь інтерес для дослідника. І якщо все це викреслювати, тобто «підписи знімати, а зауваження залишати, то що залишиться від документа — він змінить свій первісний вигляд. Це ще раз підкреслює те, що засвідчувальні підписи — це невід'ємна, складова частина документа і відривати їх від тексту не можна.
Дехто може зауважити, що це, мовляв, не частина документа, а його діловодна ознака, така як, наприклад, штамп, вхідні і вихідні помітки тощо, які ми при обробці знімаємо, використовуючи їх в заголовку. До деякої міри це так. Але ж треба проводити межу між цими ознаками. Ознака ознаці не рівна. Хай це навіть і діловодна ознака, але вона настільки важлива, що без неї обійтися не можна, і з цим треба рахуватися.
І, нарешті, останнє. Якщо засвідчувальні підписи — діловодна ознака, яку треба знімати, а в легенді вказувати «засвідчена копія», то чому ми інакше ставимося до оригінального документа? Адже підпис під цим документом теж свого роду засвідчення, тільки оригіналу, а не копії. Якщо підходити формально, то виходить, що теж треба в документі знімати ці засвідчення, а в легенді вказувати «оригінал». Однак ми цього не робимо, підписи залишаємо, а в легенді вказуємо «оригінал». Це вірно, і нікому не приходить на думку робити інакше.
На наш погляд, треба змінити ставлення до засвідчувальних підписів в копіях, треба залишати їх в документах і якщо вже говорити про науковий підхід до передачі тексту, то треба зважати і на те, що на перший погляд здається маловажним.
Подальша розробка наукових принципів передачі тексту — завдання радянських археографів. Науковий рівень археографіч-
