личезних втрат, особливо в актових книгах. Їх залишилось тільки 2 000. Якщо до війни ця цінна збірка мала лінійний розмір 0,5 км (554,9 м), то тепер вона розміщується на 150 м. З 62 фондів лишилось тільки 27.
Відділ давніх актів після війни упорядкував так звані Кременецькі книги в кількості 310 книжок і додав їх до загальної збірки актових книг. Це ті самі книги, про які у 1868 р. Козловський писав на сторінках газети «Киевлянин»: «138 в'язок Кременецьких книг, зруйнованих і в багатьох місцях попсованих, що містять у собі час з 1542 до 1699 рр., приблизно на 60 000 аркушах. Документи в отих в'язках зовсім переплутані один з одним тому, що особи, які доставляли їх до архіву, брали і в'язали їх як завгодно. У такому стані ці документи, в науковій дорогоцінності яких я мав змогу переконатися, неприступні для будь-якої розробки»[1].
Всі актові книжки стосуються території Київського, Волинського, Брацлавського і Подільського воєводств. Книжки 35 установ загинули повністю, збереглись книжки 8 установ, решта залишилась на 50 — 60%, з 583 книжок Вінницького суду залишилось 14, з 471 Летичівського — 2 книжки. Хронологічно вони розподіляються так: XVI ст. — 148 (з 166 книг довоєнних), XVI і XVII ст. — 10 (з 139 книг), XVII ст. — 719 (з 748 книг), XVII — XVIII ст. разом — 16 (з 23 книг), XVIII — 903 книги (з 4745) і з XVI — XVII — XVIII ст. — 5 (з 5).
Таким чином, за XVI — XVII ст. архів втратив порівняно небагато книг. Величезні втрати книг за XVIII ст. Найдавнішою є книга Кам'янецького магістрату за 1520 р. З мовного боку актові книжки розподіляються так: українською мовою написано 311 книг (з 496 довоєнних), польською і українською мовами разом — 371 книга (з 543), українською і латинською мовами разом — 3 книжки; українською, польською і латинською мовами разом — 9 книжок; польською мовою — 842 книги (з 3169), польською і латинською мовами разом — 146 (з 763), польською і вірменською мовами разом — 6 книг, польською і єврейською мовами разом — 1 книга; латинською мовою — 102 (з 868) і вірменською — 21 (з 26).
Такий мовний склад книжок, про які ще в XIX ст. чиновники на місцях писали, що «актові книжки писані на якихось невідомих мовах, ні то на турецькій, ні то на татарській, ні то на єврейській». Хронологічно мови розподіляються по книжках таким чином. За часів литовського панування (до XVI ст.) документи писались виключно українською мовою. Згодом, з полонізацією земель цих воєводств, особливо з половини XVII ст., все
- ↑ Про упорядкування цих книг див.: «Бюлетень Архівного управління УРСР», 1958, № 3; «Опис актових книг, Кременецький земський суд», К., 1958.
