Перейти до вмісту

Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/53

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Л. А. Проценко
АКТОВІ КНИГИ ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ІСТОРИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Актові книги — це, власне, те, що поклало початок архіву давніх актів у Києві. Вони спочатку дали й назву архіву. Тепер таку назву має відділ давніх актів Центрального історичного архіву у Києві. Про актові книги у свій час писали такі визначні історики, як Каманін, Левицький, Романовський.

Актові книги — це «пам'ятки вітчизняної історії, такі важливі, що без їх допомоги вона неспроможна буде ніколи вирішити багатьох важливіших питань минулого життя»[1] — писав Левицький. Актові книги можуть служити найбагатшим матеріалом для вітчизняної історії. Кожна важлива подія відбивалась в цих книгах з подробицями, яких не можна знайти в жодному літописі. Життя приватне і громадське, зміни в державному устрої, урядові розпорядження й приватні справи шляхти, напади татар, поступове утворення козацтва, ремесло, промисли, побут міст і сіл і, нарешті, релігійна боротьба відображені в актових книгах винятково яскраво. Іноді у книги записувались навіть природні явища, що вражали сучасників своєю незвичайністю[2].

Під час утворення на базі актових книг архівів, яких було три — у Києві, Вільно і Вітебську, перших налічували 32 000, крім величезної кількості окремих актів і документів.

У Київському центральному архіві давніх актів зберігалося 6 000 книг. Під час Великої Вітчизняної війни архів зазнав ве-

  1. О. И. Левицкий, История учреждения Киевского Центрального архива, «Чтения в Об-ве Нестора Летописца», кн. XVII, в. 3, стор. 37.
  2. «Чтения в Об-ве Нестора Летописца», кн. XVII, в. 1, стор 22.