Актові книги — це, власне, те, що поклало початок архіву давніх актів у Києві. Вони спочатку дали й назву архіву. Тепер таку назву має відділ давніх актів Центрального історичного архіву у Києві. Про актові книги у свій час писали такі визначні історики, як Каманін, Левицький, Романовський.
Актові книги — це «пам'ятки вітчизняної історії, такі важливі, що без їх допомоги вона неспроможна буде ніколи вирішити багатьох важливіших питань минулого життя»[1] — писав Левицький. Актові книги можуть служити найбагатшим матеріалом для вітчизняної історії. Кожна важлива подія відбивалась в цих книгах з подробицями, яких не можна знайти в жодному літописі. Життя приватне і громадське, зміни в державному устрої, урядові розпорядження й приватні справи шляхти, напади татар, поступове утворення козацтва, ремесло, промисли, побут міст і сіл і, нарешті, релігійна боротьба відображені в актових книгах винятково яскраво. Іноді у книги записувались навіть природні явища, що вражали сучасників своєю незвичайністю[2].
Під час утворення на базі актових книг архівів, яких було три — у Києві, Вільно і Вітебську, перших налічували 32 000, крім величезної кількості окремих актів і документів.
У Київському центральному архіві давніх актів зберігалося 6 000 книг. Під час Великої Вітчизняної війни архів зазнав ве-
