Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/56

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


цівники Київського архіву стародавніх актів в перше десятиріччя заснування архіву не змогли скласти якісних описів. У своєму звіті до 50-річчя архіву M. І. Каманін відзначав, що до 1896 р. не була переглянута навіть половина книг.

Розробка актових книг потребує копіткої праці, спеціальних історико-юридичних, лінгвістичних та палеографічних знань. У наші дні надруковані описи тільки 79 книг. Основна маса документів залишається неописаною і вимагає якнайшвидшого вирішення цього питання для дальшої успішної розробки унікального зібрання.

Розмір аркуша у більшості випадків був 34✕22 см, але були і відступи. Так, книги ратуші Вижви мали розмір 17✕21 см, книжки вірменські Кам`янецького магістрату 42✕28 см, багато книг мають розмір 34✕11 см.

Що являє собою актова книга зовні? Так би мовити, класична актова книга складалася з 12 зошитів по 4 — 6 аркушів. Акти писалися дубовими чорнилами на ганчірковому папері різних відтінків, переважно жовто-сірому. Перш ніж потрапити на сторінки актової книги, документ реєструвався, інколи переписувався. На останньому аркуші урядовці підписувались в закінченні актової книги. Іноді ці закінчення були досить своєрідні, навіть віршовані і в гумористичному дусі. Ось, наприклад, таке:

«Lubicz, Ciołek у Tępa Podkowa — sędziowe
Stanowili wyroky, ta księga opowie.
Podwojewodzy, sędzia у pisarz wraz z niemi
Łączyli się zdaniami jednomyślne swemi.
A kiedy nie do smaku co się komu stało,
Tak bog chciał, czyli szczęście tak jego kazało»[1].

В більш давніх книгах останнє слово одного аркуша повторювалось на початку другого. Кожний документ мав також літерну нумерацію. Нумерацію ж аркушів книги робили вже комісії у XIX ст. Всі книжки або оправлені, або зброшуровані. Оправи відносяться до XVIII ст., а картонні обгортки — до XIX ст. Багато актових книжок, в тому числі і 35 книг Кременецьких, оправлені у післявоєнні роки.

Актові книги завжди були джерелом наукових досліджень. Починаючи з видання «Архива Юго-Западной России», коли була зроблена спроба систематизувати актовий матеріал по окремих темах, 6000 книг були відкриті для загального користування.

У післявоєнні роки інтерес до них проявився не зразу. Але згодом кількість дослідників актових книг зростає з кожним роком. Так, у 1958 р. над актовими книгами працювало 15 вчених і серед них 2 закордонних, у 1959 р. — 13, у 1960 р. — 15, у

  1. ЦДІА УРСР в м. Києві, ф. 2, кн. 93, арк. 636 зв.