Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/57

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


1961 р. — 14. Вчені історики, юристи, філософи, етнографи широко використовують матеріали актових книг, досліджуючи різні теми. Але, на жаль, жоден з дослідників не цікавився ними як джерелом до вивчення спеціальних історичних дисциплін.

Чим можна пояснити нехтування розробкою спеціальних історичних дисциплін — захопленням суто історичними проблемами чи відсутністю такого матеріалу в книжках? Актові книги, що зберігаються у відділі давніх актів, майже не мають подібного зібрання у світі за кількістю відображених у них спеціальних дисциплін: палеографія, дипломатика, метрологія, хронологія, геральдика, сфрагістика, історична географія, нумізматика і, нарешті, архівознавство. Звичайно, не кожний документ і навіть не кожний фонд, з яких складається це зібрання, дає різнобічний матеріал, але з однієї або кількох дисциплін дані є обов'язково. Саме на цьому ми коротко спинимось.

Палеографія — одна з важливих спеціальних дисциплін, тісно зв'язана з іншими допоміжними історичними науками. Актові книги дають вичерпний матеріал до її вивчення, зокрема до вивчення палеографії староукраїнської мови XVI — XVIII ст. В актових книгах можна простежити розвиток українського письма від уставного скоропису першої половини XVI ст. до півуставу, від півуставу до скоропису і розвиток самого скоропису на прикладі різних шкіл Київського, Волинського і Брацлавського воєводств. Актові книги дозволяють також вивчати всі тонкощі української палеографії — різні почерки, суцільне і роздільне написання, графіку літер, скорочення слів, усічення або пропуск голосних, надрядкові знаки, написання сполучників, вживання розділових знаків, абзаців, великих літер, літерних цифр тощо.

Актові книги дають також матеріал до вивчення польської і латинської палеографії починаючи з кінця XVI ст. В них можна знайти, зокрема, так звану «кухонну» латинь, взаємовплив польської мови і латині, готичні вирази їх обох.

До нашого часу майже не збереглось пам'яток половецькою (куманською або кипчацькою) мовою. Протоколи, написані кипчацькою мовою, що складені кам'янецькими вірменами, вважаються важливими письмовими пам'ятками пізнього періоду цієї мови. Ці ж книги дають прекрасне уявлення про вірменську палеографію.

Єдина актова книга Хмелівської ратуші доцосить до нас зразки давньоєврейської мови.

Палеографія вивчає також зовнішні ознаки письмових пам'яток — орнаменти, водяні знаки тощо. Орнаменти здебільшого зустрічаються на шкіряних оправах актових книг XVIII ст. Найбільш цікаві з них — на вірменських книжках, з їх східними елементами, зображенням постатей, голів, квітів. На цих же оправах вміщені цікаві мініатюри.