Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 2 (1966).pdf/104

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

була там завора (zawor) зроблена, а тепер (тобто у 1787 р. — Й. Г.) вона зруйнована»[1].

Так закріплена була стародавня межа на вершечку Буковини, поля якого названі «Верховина». На горі стояла стара цегельня (вона працювала вже у XVIII ст.). Звідси йшла «стара дорога до Брухналя», села, що на шляху з Яворова в Городок. Ця дорога проходила по межі м. Яворова. Окремі ділянки нив на Буковині віддзеркалюють своїми назвами особливості рельєфу цієї горбовини: «на Загірю», «на площі», «під Буковиною», «Буковина», «за білим піском», «за Ольшанським», але виступають і більш складні найменування: «на Ящетові», «на Сербинках», «під Склепетовом», «під Дудином», «Шотова гора» та ін.[2]

Біля підніжжя гори розкинулось давнє ставище, де ще до весни 1919 р. бились об береги греблі хвилі одного з більших і дуже рибних ставів Львівщини. Зараз за Вільшанецькою дорогою, недалеко від берегів — малий острів («кемпа» в яворівському діалекті). Тут і на берегах ставу росли колись яворові гаї. Звідси, напевне, й пішла назва поселення Яворів[3]. Таке тлумачення має деякі підстави, оскільки поруч розташовані Буковина і Яворів, а від них на схід, за вільховими зарослями над річкою Гноєнець с. Вільшаниця (про ці вільхові корчі на межі з Буковиною йде мова в акті розмежування). На межі Яворова і Вільшаниці знаходиться с. Залужжя. Всі чотири топоніми споріднені поміж собою однією рисою — це назви дерев, що росли на спільних межах. Може, у виникненні іншого топоніму цієї групи були характерними для с. Старий Яжів межові знаки — старі верби, згадувані кілька разів підряд в акті розмежування цього села. За цими вербовими межами, при шляху з Яворова на Немирів і Потилич, є с. Вербляни.

На громадських межах Яворівщини не один раз в ролі межових знаків виступають дерева, але майже в кожному селі переважає один вид. Моце це й випадкове явище. Можна, наприклад, допускати, що Яворів — це патронімічна назва (від людини — Явір), те ж саме і Вільшаниця (від Ольшанського[4]), але більш переконливою здається думка, що ці топоніми зв'язані не з ім'ям людини, а з природою. Таких назв населених пунктів, як Вільшаниця, Яворів, Вербляни, Ясенів, Підсоснів, Яблунів і т. д., не так то й багато у Львівській області,

  1. ↑ ЦДІА УРСР у м. Львові, ф. 19, оп. ХІІІ, спр. 93, розмежування м. Яворова, п. 54 (завора — древко для засувки воріт).
  2. ↑ ЦДІА УРСР у м. Львові, ф. 19, оп. ХІІІ, спр. 96, податкова фасія с. Вільшаниці, нива № IV, V, VI, IX та ін. Слід відзначити, що в цьому фонді і в метриках сусідніх сіл подибуються прізвища Шот і Дуда.
  3. ↑ ЦДІА УРСР у м. Львові, ф. 99, акт розмежування, п. 49.
  4. ↑ У згаданій вже грамоті кн. Свидригайла для церкви в Городку 1403 р. виступає, крім воєводи Бердихівського, кн. Михайло Ольшанський.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Історичні_джерела_та_їх_використання._Вип._2_(1966).pdf/104&oldid=716936